Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Люборацькі, Свидницький А. П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Люборацькі, Свидницький А. П."

188
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Люборацькі" автора Свидницький А. П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 87
Перейти на сторінку:
Я думаю,- почав далі пан,- що ваша дочка й по-польськи не вміє?

- Та ні ж,- каже панотець.

- Це мені не диво,- заговорив пан,- ви ніде не буваєте, нічого не бачите, що в світі діється, як і діди ваші; то й дочку свою провадите, як вони своїх. Тепер не той світ настав: тепер як по-польськи не вмієш, то куди? Ні на торг, ні в гості. Ось подивіться! - І почав вилічувати попа за попом, що дітей повіддавали в науку до ляшок та до ляхів і дома балакають все лише по-ляськи.- То чого ж ви ждете? - додав. Хочете, щоб ваші дочки й посивіли в дівоцтві? Кого ж бог каратиме за їх недолю?

Спроквола добираючись, заплутав панотця, як павук муху.

- Спасибі вам,- заговорив він, а сам як не плаче,- спасибі вам за добре слово! - і поклонився.- Дасть бог осінь, безпремінно відвезу вже Масю, а ті ще підождуть.

- Здайтесь, księże, на мене. Я вас люблю, шаную; то з хіттю возьмусь відшукать добру учительку. Для ваших дітей і я не менше за вас щастя бажаю. Ага! може, ви чували про паню Печержинську? - заговорив далі, мовби здогадавшись.

- Що в Тернівці?

- Еге ж.

- Та чув, тільки…

- Дотепна учителька,- перебив пан,- вмілая, і особа zacna. 18 Я сам її знаю. І компанію там панна Ма́рія матиме, бо дітвори в пані Печержинської чимало в науці,- сказано, дотепна учителька! А я, księżuniu, 19 там сам буду на спаса 20 на ярмарку (на спаса в Тернівці роковий ярмарок стає) і переговорю, щоб недорого з вас взяла.

І знов подякував панотець за доброчинність і пішов додому, твердо вірячи, що всі предки його були хамство, дурні; не знали добра і не варті доброго слова,- що попівна, як не вміє по-ляськи, то не варт і того, щоб на ню сонце світило. І тяжко йому було, що дав дочці вирости до чотирнадцятого года, а не навчив і слова сказати по-людськи; і молився: «Господи! прости моєму невідінію!» Отож і сумував так, додому йдучи, а на вечір ізнов потяг до двору на пораду.

Ніхто не бачив, як о. Гервасій вже на цей раз вертався з двору - чи смутний, чи веселий; а за ним два дворяки йшло: один ніс кошик з гоірками, диню і кавун, а другий - пляшку вина і дві рому доброго. В руці у панотця ще був квиток на три сажні дров. Квиток треба показати лісничому, де є, а де нема лісничого, то лісному отаману. В квитку пишеться, скільки хур дозволено вивезти, 21 і кожна назначена оником - «о»: скільки хур вивіз, стільки онів проколе отаман. Поставивши отаманові око горілки, а козакам друге, можна вивезти втроє і вчетверо більше. Квиток до ліса - великий подарок для попа, де все під панами, що як не купиш, то й кілка ні з чого затесати. І рад був о. Гервасій, що пан так роздобрухавсь, і йшов, вилічуючи, скільки треба дати козакам, щоб вивезти ліса на клуню. Ще тепер, від літ десяти назад, панотці повинні мати хату з громади, а тоді все своє,- а де його взяти?

Дав панотець по чарці горілки дворякам і відправив, та й став гукати!

- Діти! попаде!.. новина! а йдіть-но сюди!

- Яка там новина? - озвалась попадя.- Діти вже сплять.

- Кавун, диня, гоірки! - почав панотець.

- Дайте мені кавуна, дині, гоірків! - почала Текля, прокинувшись.

- Нехай уже взавтра! - озвалась паніматка.

- Взавтра! - сказала Текля і знов заснула.

 

II

 

 

Все йшло, як треба; по косовиці жнива наставали, як і щороку. Хазяї не нарадуються, що бог благословив їх працю; та що ця радість, порівнявши до того, як радуються духовні школярі перед цим часом! У них аж приповість склалась: «Настане май, в опу́ки (м’яч) грай; настане юнь, на ігри плюнь; настане юль, книжки стуль та додому сусуль!» Та як їм і не радуваться? Завезуть дитину хоч не в далекий край, а все в чужу сторону, і покинуть на божу волю в руках учителів-мордувавців. Сохне, в’яне дитина, всі мізки йому висушать; то як настане та благословенна пора, той розпуск,- так що рай! тут рай! чистий рай, правдивий; само царство небесне не дасть такого блаженства! А ще для дитяти, що зроду не бувало дальше свого сінокосу або хутора, як ще єсть.

Скакав Антосьо на Кирика й Улити, та як іще скакав! І другі скакали, йдучи з класу після публічного екзамену.

- Чуєш, Робусинський?

- Га! - озвавсь той.

- А підеш проти підводи?

- А ти?

- Як ти підеш, то й я.

- А я піду, як і ти підеш.

- Добре!

- То приходь же!

Так розмовляв Антосьо з своїм земляком, йдучи один від другого на сажень десять. І пустились бігти в долину, лиш поли мають та чоботи лопотять. І вся школа бігла. Не один і книжки порозсипав. Та куди тут до книжки! Хай її миші їдять!

Це діялось у Крутих. Круті - місто на Поділлі в Балтянськім повіті; стоїть воно на двох горах і має дві церкви. Лівобіцька і правобіцька Україна - то все один край, одні люди і одна лиха доля; та хто не був по цей бік Дніпра, жодної тями не має про цьогобіцьку Україну; хто не був по той бік, не зна України тогобіцької. От хоч би й міста! Лівобіцькі міста для правобічан здаються селами, не більше, бо тамтешні ось які - подивимось на Круті.

Круті мають в собі дві парафії - міську і другу, де нема жодного жида. Як їхать від Ко́дими, 22 то в’їжджаєш в міську парафію. Довгенько треба сотатись проміж хати й хатки, нім доберешся до «міста». «Місто» - то саме чоло містечка; по самій середині чотиригранястий пляц, де ярмарок стає, кожна сторона цього пляцу впирається в ряд самих луччих домів - все жидівських. Нема в цих рядах жодної хрещеної

1 ... 4 5 6 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люборацькі, Свидницький А. П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люборацькі, Свидницький А. П."