Книги Українською Мовою » 💙 Класика » По ревізії, Кропивницький 📚 - Українською

Читати книгу - "По ревізії, Кропивницький"

178
0
18.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "По ревізії" автора Кропивницький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:




Однажди соб­ра­ла­ся


Ком­панія в ка­бацє,




І каж­дий там го­ва­рю­вал


На своїм язицє. (двічі)




Как німець по-німецько­му:


Ай-ай-ай-ай-ай-ай!..




А ту­рок по-ту­рецько­му:


Алла-ал­ла-ал­ла!.. (двічі)




А руськой пох­вабрєй усєх,


Дав тур­ку ту­ма­ка.




А німець, по­хитрєй усех,


Дав тя­гу з ка­ба­ка. (двічі)





Старшина. От чор­тя­ка йо­го при­нес­ла!..


Пи­сар. Ва­силь Ми­ро­но­вич, ду­ша моя, моє почтєніє, как ва­ше дра­го­цен­ноє?


Старшина. Ви тільки п'янствуєте, а тут діла пов­на го­ло­ва!


Писар. Всьо атес­туєм в луч­шем культур­ном состо­янії… А, ку­муш­ка! По ка­ким та­ким екст­ре­ним тре­бо­ваніям?


Пріська. Спи­тай­те їх!


Старшина. А ви це ко­ли успіли по­ку­ма­ти­ся?


Писар. Не да­леє как пер­во­го ок­тяб­ря, на Пок­ро­ву прес­вя­тия Бо­го­ро­диці.


Старшина. Тим-то ти та­ка і сміли­ва, що вже з підруч­ним на­чалст­вом по­ку­ма­ла­ся.


Пріська. Ба ні! Я та­ки зро­ду не з по­лох­ли­во­го код­ла.


Писар. Ви мою ку­муш­ку не смійте обіждать, по­то­му хоч я і підруч­ний, но мо­жу за­дать на­чалст­ву та­ку ци­ви­ли­зацію… (За­су­кує ру­ка­ва).


Пріська. Во­ни вже ме­не й хо­лод­ною стра­ща­ли.


Старшина. То­ ж я шут­ку­вав!


Писар. Хо­лод­на не­хай бу­де хо­лод­ною, а нам по­ра погрітись. (Вий­ма пляш­ку і чар­ку). Ку­ма, сідай! Ва­силь Ми­ро­но­вич, ду­ша моя! (Час­тує).


Старшина. Ні, у ме­не вже й так в го­лові гу­де, то, ма­буть, не бу­ду пи­ти, бо тре­ба ж нам по ревізію їха­ти…


Писар. Пус­тяк діло, вип'єм і поїдем! Про­сю покор­но!


Старшина. Там по­лу­че­на якась бо­ма­га!


Писар. Про­чи­таєм і ре­зо­люцію пок­ла­дем. (Чи­та бу­ма­гу ниш­ком).


Старшина. Про віщо во­на дря­па?


Писар. От­ка­те­го­ряєм усю сісте­му в своє вре­мя. (Ки­да бу­ма­гу під стіл). Пус­тяк вніманія.


Старшина. Нев­же під сук­но?


Писар. В архів. (Час­тує Пріську). Ку­ма, ча­роч­ку!


Пріська. Ні, ку­ме, спа­сибі!


Писар. Як? Від ме­не чар­ки горілки не вип'єш? (Співа).





Ти ж, бу­ло, ку­ма моя,


Ти ж, бу­ло, лю­ба моя,


Ти ж, бу­ло, се­лом ідеш,


Ти ж, бу­ло, в ду­ду ре­веш,


Ти ж, бу­ло, ку­ди йдеш, не ми­наєш!


Обер­ни­ся, обійми, поцілуй,


Велію ми­лость!





Милості про­сю!


Пріська (одпи­ва). Ох, яка ж пе­ку­ча!


Пи­сар. Всю, всю!


Пріська. Не мо­жу, не мо­жу! (Одпи­ва).


Стар­ши­на (убік). Як ба­чу, ко­ло цієї мо­ло­диці тре­ба інші за­хо­ди. (До неї). Та ви­ку­шай­те ж уже на ми­ро­ву зо мною!


Пріська. Яз ва­ми не сва­ри­лась! (Знов п'є).


Пи­сар. Ку­ма, у те­бе ха­та прос­то­ра. А я після­завтрього ме­нин­ник. Ва­ри, ріж, пе­чи! Твоя стра­ва, мої гроші і моє пит­во! Ех, Ва­силь Ми­ро­но­вич, не вмієш ти з ба­ба­ми діло ро­бить! Чи так, ку­ма? Ку­ма­сю, не на­ровіть чар­ки!


Пріська п'є.


Старшина. І я прий­ду на ме­ни­ни.


Пріська. Та вже звісно, не ви­же­ну з ха­ти.


Старшина (пи­са­рю). Ше­лес­тян Са­ла­то­вич…


Писар. Се­вас­тян Са­вватьєвич.


Старшина. Все рівно! Поз­вольте ва­шу пля­шеч­ку, ще й я по­час­тую ва­шу ку­ма­сю!


Писар (дає пляш­ку). Пер­ме­те!


Пріська. Ой, це вже бу­де ба­га­то!


Стар­ши­на. Не бу­де ма­ло! Мер­ле­те! (Час­тує).


Пріська (хильну­ла). З на­шої сест­ри лас­кою все можна взя­ти. (Сміється). От я вже й п'яненька…


Стар­ши­на. А по другій ще від ме­не?


Пріська. Та вже лий­те, ку­ди три, не­хай вже й четверта до­га­ня. (Ре­го­че).


Старшина (па­ли­ва). Ану хильніть!


Пи­сар. Ай мо­ло­дець, Ва­силь Ми­ро­но­вич! (Іде до дверей). Гей! Хто там? На пляш­ку, піди в ши­нок і при­не­си ще дві.


Старшина. Ану, сміліше! (Хо­че поцілу­ва­ти Пріську).


Пріська (б'є йо­го по гу­бах). А тпрусь, му­рий!


Пи­сар. Ва­силь Ми­ро­но­вич, нельзя! Ку­ма, по­чи­най пісні, та­кої, щоб аж… (Співа).





Гусар на шаб­лю об­пи­рав­ся,


В глу­бо­кой гор­дості сто­яв!





Старшина підспівує.


Пріська. Не вмію я та­кої! Ой, я вже п'яна. (Ре­го­че).


Писар. По­чи­най своєї! А ми з Ва­сильом Ми­ро­нови­чем підтяг­не­мо.


Пріська (співа).





Ой ви­пи­ла, ви­хи­ли­ла,


Са­ма се­бе пох­ва­ли­ла,




Бо я пансько­го ро­ду,


П'ю горілку, як во­ду. (двічі)




Ой мій ми­лий умер, умер


Та в ко­морі ду­ду за­пер,




А я пішла му­ки бра­ти


Та й по­ча­ла в ду­ду гра­ти. (двічі)




Ой ти, ду­да ж, моя ду­да!


Я мо­ло­да сю­да, ту­да!




Навприсядки та в до­лоні,


Пішла му­ка по ко­морі. (двічі)








ЯВА 6



Риндичка і Га­ра­сим.


Риндичка. Бач, який во­ни тут доп­рос бе­руть!


Старшина (до Рин­дич­ки). Ми­рись, ста­ра, за­раз мені! А то я те­бе, чор­то­ву ко­чер­гу!.. Знаєш ме­не: по щу­чо­му велінню!..


Писар. Об чом спор? На ос­но­ванії якої статті?


Риндичка. Вис­лу­хай­те ж ме­не, Ше­лес­тян Са­ла­то­вич!


Писар. Се­вас­тян Са­вватьєвич!


Риндичка. Ой ба­теч­ку, не ви­мов­лю ж я! Що во­на тільки зро­би­ла! Ви тільки по­ду­май­те! (Шеп­че йо­му на ву­хо).


Пріська. Не гнівіть бо­га, ба­бо! Чи я б та­ки сти­да не ма­ла?


Писар. Та не мо­жет бить! Чис­тоє го­ре!


Гарасим. Нас­то­ящий ка­ла­вур!


Пріська. Що я по­вер­ну­лась до вас по­ти­ли­цею - це прав­да, а ос­таннє…


Старшина. По­миріться за­раз! Ви ж та­ки сусіди. Го­лос за две­ри­ма: "На­те горілку".


Старшина. От і ми­ро­ва підоспіла. Це вже на­ша! (Бе­ре пляш­ки). Ану, хто мо­торніший, час­туй, бо я вже роз­ва­рив­ся.


Гарасим. Поз­вольте, я спов­ню… Хіба у нас зем­ля без­роз­суд­на?..


Писар (бе­ре пляш­ки). Смир­но! Сідай, ста­ра! Біля ста­рої - ку­ма­ся! Лав­ку сю­ди при­суньте! Так. Ва­силь Ми­ро­но­вич на по­чот­ное мєсто, біля ку­масі, по­жа­луй­те! Га­расько - тут!


Гарасим. Сів… вер­но!


Писар. Ку­ма­сю, поцілуй­те­ся з ста­рою!


Пріська (ре­го­че). Чо­му й не поцілу­ва­тись?..


Риндичка (з пла­чем). Ти ду­маєш, що мені те­бе не жал­ко? Ти ж та­ка мо­ло­да та хо­ро­ша, та як та сиріточ­ка!.. Ніко­му те­бе ні при­го­лу­би­ти, ні по­жа­лу­ва­ти.


Писар. Годі, ста­ра! Цілуй­тесь!


Гарасим. Цілуй­тесь… На­чалст­во ве­лить! Цілуй­ся, чор­тові со­ро­ки… Нас­то­ящой ка­ла­вур з ними!


Баби цілу­ються.


Писар. От і ша­баш! Ну, за мною! (По­чи­нає співать, за ним всі).





Во са­ду лі, в ого­роді,


Во са­ду лі, в ого­роді




Пташечки по­ють. (двічі)




Ой там наші ро­ди­телі,


Ой там наші при­ятелі




Горілочку п'ють. (двічі)





(Частує Пріську.)


Ан­то­нов­на на­ли­ва­ють…


Пріська. Ми­ро­но­вич ви­пи­ва­ють…


Гарасим. На многі літа!


Всі. Многі літа, многі літа! і т. д.


Пріська (час­тує стар­ши­ну). Те­пер вже і ви ви­пий­те від ме­не дві!..


Старшина (зовсім вже п'яний). Бла­го­да­рю покор­но… Од вас з ов­до­вольствієм! (П'є дві).


Писар. Ва­силь Ми­ро­но­вич! Ду­ша моя, не ва­ли­сь!


Старшина. Дер­жусь, ще воз­со­дер­жу­юсь!.. Прісю, поцілуй ме­не! Поцілуй на­чалст­во!..


Пріська. Не­хай як ви­яс­ниться! (Час­тує Риндич­ку).


Риндичка. Чи я ж те­бе та й не жа­лую, моя го­лу­боч­ко! Завт­ра прий­ди до ме­не, я тобі і бу­рячків, і капус­точ­ки, і кар­то­пельки!


Гарасим. Ста­ра, не за­дер­жуй чар­ки:

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По ревізії, Кропивницький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По ревізії, Кропивницький"