Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           —  Є, потрібна капсула шістка хоча б, - підтвердила Арніель.

           — Значить, медичний центр для тебе і добувна компанія для мене. Що там з освітою? – натякнув я на Маарі.

           — Є кілька філій вищих шкіл із метрополії Нівею. - відповіла Арніель. - Три університети, але там освіта зав'язана на видобуток та роботу з плазмою.

           —  Маарі, а ти, що думаєш? - Запитав я у своєї дівчини.

           — Мені все одно, аби подалі від війни,— аж пересмикнулася дівчина, явно спогади про час війни на Карстоні її досі не залишили ставили.

         —  Що з безпекою? - Запитав я у Арніель.

         — Планета стоїть на закрайку, мало кому цікава, останні бойові дії були десять років тому проти піратів. Злочинність на низькому рівні, все ж таки населення невелике для цілої планети. За минулий рік було всього шість убивств та близько півтори тисячі пограбувань. Порівняно з Карстоном, там тихе болото. – відповіла аграфка.

         —  Мені подобається, - сказав я і задумався про цей варіант тимчасового переселення. Нам потрібен був час, щоб прийти до тями після Карстона і обзавестися фінансовою незалежністю. Початкові плани - купити корабель і вирушити у подорожі - були визнані неспроможним. Так, у мене є гроші, чималі гроші, але купівля хорошого корабля з'їсть більшу частину коштів, краще було вкластися в якусь справу. - Отже, вирішено, але спочатку в "Нейромережу", треба зробити замовлення на нейромережі, щоб доставили нам їх на Родренон. Не хочу чекати  там  кілька місяців. Купуй квитки, зустрінемося на палубі круїзних кораблів за три години. Купи собі все, що треба, можеш доставку на Родренон замовити.

           Залишивши аграфку, ми з Маарі попрямували до місцевого відділення “Нейромережі”. Як і на всіх великих космічних станціях, тут було подібне, причому через розміри та відвідуваність станції відділення було досить великим.

          Востаннє на космічній станції я був ще в минулому житті. Як це було давно, не передати словами. Поки ми йшли до стоянки автоматичних флаєрів, я відчував натхнення, що нічим не описується, ось я нарешті знову став господарем свого життя, знову саме я вирішую, що робити, а не хтось інший.

***

Всім привіт, от і початок  3 книги. Якщо вам подобаються мої книги то підпишиться на мене, та залиште пару коментарів до моіх книг, це дуже корисно для мене))