Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім 📚 - Українською

Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Забудь мене, Впіймай мене" автора Ретта Кім. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 71
Перейти на сторінку:

— Те, що це вампір, зрозуміло й без досліджень, — промовив Ноель. — Але він зовсім не наслідив. Навіть запаху не залишив.

— Гаразд, звідки взялися підозрювані? Доказів же немає, — запитала я. — Де логіка?

— Їх бачили тут у цей час, — відповів Ноель.

— Яка логіка, Еванс? Хлопця вбив вампір, а ми — мисливці. Саме наше існування не піддається логіці, — гмикнув Джейк.

— Не починай, Бейлі, — буркнула я, глянувши на Джейка, і присіла біля тіла, принюхалася. — Невже жодної краплі не залишив? — здивувалася я. — Дивно, вам не здається?

— Не здається. Або в нас новообернений і про це ніхто не сказав, або в когось різко закінчились усі запаси, — висловив свою думку Джейк.

— Стюарт відпадає, — промовила я й піднялась. — Де Рівера?

— Чому це відпадає? — обурився Ноель. — Відколи ти стала такою легковажною?

— Подумай головою, Нол. Згадай усі витівки цієї дитини, — я зітхнула. — Та я, коли його впіймала тиждень тому, він вкладав ту дівчину так обережно, ніби вона скляна. І, я перевірила, зараз вона жива-здорова й без спогадів. Тож Стюарт відпадає.

— Вогнику, чому ж дитини? — запитав Джейк. — Між вами всього лише рік різниці.

— Він поводиться, як дитина, — спокійно промовила я.

— Ця, як ти кажеш, дитина звабить тебе, ти й не помітиш, — гмикнув Ноель.

— Боюся, наш вогник йому не по зубах, — розсміявся Джейк, обійнявши мене.

— Джейк, руки, — спокійно попередила я. — Інакше, повикручую.

— Ти не міняєшся, Еванс, — гмикнув Джейкоб, але прибрав руки.

Джейкоб та Ноель Бейлі — близнюки. Високі хлопці з каштановим волоссям та горіховими очима. Також мисливці, тому мої напарники. Буває, грають дурників, але, загалом, відповідальні демони. Не дають мені нудьгувати, тільки те й роблю, що розбираюся з тим, з чим не змогли розібратися вони.

— Скажіть мені, хлопці. Якого демона тіло робить тут, якщо смерть настала в обід, а вже минула восьма? — я роздратовано зблиснула очима.

— Белла…

— Я попросила, — почувся голос дівчини і поруч з’явилася Белонна. — Однаково, люди цього не бачать. Була зайнята, тому трохи затримала хлопців. Коло підозрюваних збільшилося ще на трійку вампірів й одного демона.

— Ха. Все-таки взяли до уваги, що це могли підлаштувати? — запитала я.

— Саме так, — страж кивнула.

Белонна — ангел-стаж, що підтримувала лад у цьому місті. Можна сказати, головна над нами. Ми — її руки. Худорлява дівчина середнього росту, з чорним коротким волоссям і такими ж очима та смаглявою шкірою. Ну зовсім не скажеш, що вона ангел та ще й майже тисячолітній. До речі, у всій цій компанії я — наймолодша. Мені тільки двадцять п’ять, тоді, коли близнюкам уже по дев’яносто.

— Я займуся тілом, а вас попрошу навідатися до перших підозрюваних, — промовила дівчина. — Краще йдіть усі разом. Не діліться. Двоє — не десять, трохи пройдетеся.

— Окей, тоді ми пішли? — запитав Джейк.

— Каріссо, здається, я маю тобі сказати, що Маркс щойно з’явився в місті. Не знаю, чи надовго і для чого, але, думаю, попередити варто.

Та щоб йому… і як це називається?! Забути? Як?! Різко захотілося когось добряче побити… як тут забудеш, якщо він нагадує про себе от так? У снах, у спогадах, через спільних знайомих, а тепер ще й у місто припхався! Мало йому?! Я до болю стиснула кулаки, намагаючись не вибухнути емоціями, які так старанно стільки часу стримувала.

— Вогнику, ходімо, — Ноель обережно взяв мене за плечі й повів в сторону проспекту.

Джейк прилаштувався з іншої сторони. Вони знають лише загальну картину нашої історії, та їм вистачило мого стану, у якому я потрапила до них, ставши на шлях мисливця.

***

1 ... 4 5 6 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"