Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Смішно! — знову посміхається, показуючи на мить справжню себе. — Ти бог чорного гумору?

— Ти кажеш на роботу, спізнюєшся? — ігнорую її питання. — Якщо зачекаєш десять хвилин, можу підкинути, куди скажеш.

— А підкинь! — на диво швидко погоджується.

Підіймається сходами, на ходу стягуючи з худеньких плечей дуту куртку. Під нею красується светр у величезну дірку, не знаю що це за стиль такої в'язки. Але через цю велику дірку виразно видно точену фігурку, світлу шкіру та ліфчик тілесного кольору.

Якщо її Єфим через це розлютився і відправив додому переодягатися, я його розумію. Сам би вдома замкнув, до біса.

Погляд мимоволі опускається нижче, до обтягнутих джинсами сідниць. Ось і ще один плюс моєї нової сусідки — у неї чудова дупа.

Посміхнувшись своїм думкам та спускаюся на свій поверх.

Десять хвилин і ми знову опинимося наодинці, Вето.