Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

***

До каси ми пішли утрьох. Я планувала підтримати хлопцям компанію й видзвонити Тимоша звідти, однак останнє виявилося зайвим. Бо ж коли ми дійшли, Тиміш саме спирався на краєчок касової стійки й теревенив із черговою красунею. Він усміхався, граючи з щойно купленими паличками для лиж, а дівчина хихикала, пускаючи йому бісики очима.

Картина Пимоненка, подумала я. «Ідилія», яка от-от перетвориться на «Не жартуй», якщо мої лижі зійдуть за лозину.

— Даруйте! — кивнула хлопцям і рушила до «нареченого». — Любий! — покликала для вистави й підхопила Тимоша під руку, плануючи таки чмокнути його в щоку.

Однак Тиміш зважив на мій оклик — обернувся. Саме в ту мить, коли мої складені для чмока губи вже мчали до його щоки.

Він не повинен був цього робити.

Він же був зайнятий! Його увага була прикута до іншої. А у цьому шоу вести мала я!

Проте не так сталося, як гадалося.

Мої губи торкнулися не бездоганно гладкої щоки, а бездоганно м'яких губ Тимоша. Розгубившись, я навіть не одразу спромоглася відсунутись… його бальзам пах як манго… а відсунувшись, геть забула, яку сцену планувала грати.

— Ми, е-е... Ти… ем… вже купив палички?

— Та, — змигнув Тиміш. — Можемо йти.

І обернувся до дівчини:

— Ще стрінемося!

— Обов'язково! — Вона махнула рукою, коли я потягнула Тимоша на вихід: — Наснаги вам із лижами!