Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

— Не думаю, що він буде. 

Сестра заплющила очі й поклала голову мені на плече. 

— Я посплю. 

— Гаразд. 

Тепер вона не зможе довіряти чоловікам, через одного придурка. 

На таксі ми доїхали до будинку, я відразу поглядом знайшов машину Беатріс, отже, вона вдома. 

— Нічого собі, — Лінда озирається довкола. — А тут гарно!

— Ти думала, що я брехав, коли казав, що тут гарно? 

— Так. 

— Тоді, від виду з вікна, ти будеш в ще більшому захваті. — заходимо в ліфт.

— Я вже готова кричати від радощів.

Ліфт зупиняється й ми виходимо. 

— Тут так багато квартир.. яка твоя? 

— Остання.

З квартири Беатріс виходить хтось, це якийсь чоловік.

— Ти жартуєш? Вона не могла поїхати просто так! — поїхати? Що відбувається? 

— Джером, ти чого стоїш? — Лінда вже біля дверей моєї квартири.

— Я тобі передзвоню, — чоловік, що вийшов з квартири Беатріс зупинився біля мене. — Ти Джером Вілер? 

— Так, а.. 

Я не встигаю нічого сказати, як чоловік б'є мене. 

— Де Беатріс? — хапає мене за барки. 

— В якому сенсі де? Ти тільки що вийшов з її квартири!

— Так, і її там немає… вона зникла. 

— Як зникла?

— То ти нічого не знаєш? Як говорити купу лайна, то ти майстер… 

— Ти можеш пояснити нормально?! Я був в Ліоні й нічого не знаю про Бет! 

— Чорт, — проводить рукою по волоссю. — Бет подзвонила мені вночі, але я вже спав. 

Чоловік вмикає запис. 

— Він сказав, що не хоче мати нічого спільного, — дівчина плаче. — Сказав, що йому не потрібна така дівчина, як я… він навіть не став слухати мене, а я хотіла пояснити ситуацію з цим дурним листом! Деніс… чому я така жалюгідна? Три роки минуло, а я досі кохаю його.. мені краще зникнути з його життя, тільки тоді він буде щасливий. Так, так я й зроблю. — запис закінчується.

— Це голосова пошта. 

— Що вона має на увазі коли каже зникнути? — чоловік мовчить. — Кажи! 

— Я двічі врятував Бет, від спроби вкоротити собі віку… а третій раз, це зробив якийсь Майк… як ти думаєш, що вона може мати на увазі, коли каже зникнути? 

— Фак, — кусаю свої губи. — Я справді не знав цього.. я не знав.. що за історія з листом? 

Бет намагалася мені щось сказати, а я не слухав. 

— Лист, що ти написав для неї три роки тому…вона прочитала лише декілька днів тому… до цього він був в мене, я випадково забрав його й забув. 

— Коли Бет його прочитала? 

— Коли ти привів нову дівчину до своєї квартири. 

Відразу згадую нашу розмову в ліфті: 

— Твоя дівчина?

— Ми поки що, не почали зустрічатися. 

Який же я ідіот. Беатріс стільки разів казала, що не знає нічого про лист, а я не вірив, думав, вона не хоче визнавати, що кинула мене у важку хвилину. 

— Джеррі, що відбувається? — Лінда дивилася на мене зі злістю. — Ти образив Беатріс?

Так, я образив її. Дуже сильно.