Читати книгу - "Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов"

розпочати розмову про конкретні проблеми, нам треба визначити та встановити для себе принципові положення. Головне з них: війна проти СРСР, всупереч твердженням деяких політиків, не є загальноєвропейською справою. Дехто має бажання, щоб користь з цієї війни мали не тільки німці, але й усі європейські країни. Це — чистісінька безсоромність! — Тут фюрер зробив маленьку паузу, знов обвів присутніх суворим поглядом, раптово підняв руку, стиснуту в кулак, і потряс нею у повітрі. — Ми, німці, ні з ким не будемо ділити своїх перемог! Якщо хтось бажає мати кусок з цього пирога, має воювати разом із нами! А вже тоді поміркуємо, кому що відкраяти! Добре поміркуємо!

Як швидко фюрер вибухнув, так швидко він і заспокоївся, зробив невеличку паузу і продовжив:

— Але про це не можна казати відкрито. Усьому свій час. Важливо, щоб ми не розкривали своїх цілей перед усім світом передчасно. Ні в якому випадку не треба ускладнювати шлях зайвими заявами. Адже ми можемо робити все, що під силу, а що за межами нашої сили, ми зробити не зможемо. Головне, щоб ми знали, чого бажаємо. Маємо мотивувати наші дії, виходячи з тактичних міркувань. Як, наприклад, у випадку з Норвегією, Данією, Голландією чи Бельгією. Адже у цих випадках ми нічого й нікому не казали про наші наміри, отже й надалі будемо такими ж розумними і не будемо цього робити. Будемо підкреслювати, що вимушені зайняти якийсь конкретний район, дати йому лад та забезпечити безпеку. Ми маємо, заради населення, турбуватися про спокій, їжу, шляхи і таке інше. Звідси і виходить наше регулювання. Таким чином, ніхто не має второпати, що справа стосується остаточного регулювання. Усі необхідні заходи — розстріли, виселення і таке інше — ми, незважаючи на це, проводимо і будемо проводити.

Ми зовсім не бажаємо заздалегідь перетворювати будь- кого у своїх ворогів. Тому будемо діяти так, наче маємо мандат. Але при цьому мусимо знати: із цих областей не підемо вже ніколи.

Фюрер знову зробив паузу, але зовсім маленьку, лише для того, щоб промочити горло ковтком мінеральної води, та продовжив:

— Виходячи з цього, мова може йти про наступне: По-перше, нічого не будувати для остаточного регулювання, але нишком готувати все саме для цього.

По-друге, підкреслюємо, що приносимо волю, у тому числі Крим має бути вивільнений від усіх чужаків і заселений німцями. Так само австрійська Галіція має стати областю Німецької імперії.

У теперішній час наші стосунки з Румунією гарні, але ніхто не знає, як усе складеться надалі. З цим треба рахуватися, і з урахуванням цього ми повинні облаштувати наші кордони. Не треба ставити себе в залежність від добро-

зичливості третіх держав. Отже, будувати свої відносини з Румунією ми повинні, виходячи саме з цього.

В головному, справа зводиться до того, щоб переварити цей величезний пиріг, аби, по-перше, оволодіти ним, а по- друге, керувати і, по-третє, експлуатувати.

Зараз росіяни віддали наказ про партизанську війну в нашому тилу. Ця партизанська війна має і свої переваги: вона дає нам можливість винищувати все, що повстає проти нас.

Створення військової держави західніше Уралу ніколи не повинно стати на порядок денний, хоча для цього ми повинні були б воювати сто років. Усі послідовники фюрера повинні знати: імперія лише тоді буде в безпеці, якщо західніше Уралу не буде існувати чужого війська. Захист цього простору від різних небезпек бере на себе Німеччина. Залізний закон: «Ніколи не повинно бути дозволено, щоб зброю носив хто-небудь, крім німців!». Це особливо важливо. Навіть, якщо в найближчий час нам здалося, що легше було б притягнути будь-які чужі, підкорені нами народи до збройної боротьби, це було б неправильно. Колись це неодмінно і неминуче повернеться проти нас. Тільки німець має право носити зброю, ані словак, ані чех, ані казах, ані українець. Ні в якому випадку ми не повинні проводити політики, «що хитається», як це було в Ельзасі. Англієць завжди вирізняється постійним переслідуванням однієї лінії, однієї мети. Ми обов’язково повинні вчитися цього в англійців; не можемо ставити наші стосунки у залежність від окремих осіб. І тут прикладом повинна бути поведінка англійців у Індії, у відношенні до індійських князів: солдат завжди повинен охороняти режим!

Фюрер, як завжди, промовляв гаряче, емоційно і так широко охоплював тему, що здавалося, плутається. А може, іноді так воно й було, але ніхто з присутніх ніколи не зважився б зробити йому зауваження, бо знали його мстивий характер. І, крім того, фюрер є фюрер: якщо зробити йому зауваження, то неминуче з’явиться крамольна думка, що фюрер може помилятися, а це вже підрив існуючого ладу, підрив тези, на якій, як на наріжному камені, стоїть Німеччина: фюрер завжди правий. Хто у цьому сумнівається, для таких побудовані концтабори. У цьому Німеччина та Радянський Союз однакові за тією різницею, що в Радянському Союзі концтаборів більше, і розташовані вони в значно гірших місцях: у Європі Сибіру нема.

Фюрер промовляв вже більше години. Для нього це було небагато, він міг говорити значно довше, не виявляючи ознак втоми і не зважаючи на те, як почувають себе присутні: втомились чи уважно слухають, чи ледве стримують позіхання. Але до нього підійшов ад’ютант і щось прошепотів на вухо. Мабуть, новини були важливі, тому що Гітлер оголосив перерву. Присутні перейшли до сусідньої кімнати, де їм були запропоновані духмяний чай та кава. На дорогих фарфорових тарелях лежали печиво та тістечка, цукерки і ще якась смакота. Фюрер був відсутній хвилин п’ятнадцять. Після його повернення, усіх знов запросили до зали. Геринг запитливо глянув на Гітлера, але той і не подумав пояснити, що ж спонукало його перервати нараду, а продовжив монолог, наче й не переривав його:

— Райони, які наразі придбали, ми повинні перетворити у райський сад. Вони для нас життєво важливі. Колонії у порівнянні з ними грають другорядну роль. Навіть у тих випадках, коли відокремлюємо декотрі райони, ми завжди повинні виступати, як захисники закону та населення. Відповідно до цього повинні вже зараз обрати необхідні формулювання. Ми кажемо не про нові області Імперії, а про необхідну задачу, яка поставлена війною. Зокрема, у Прибалтиці район до Двіни, за узгодженням із фельдмаршалом Кейтелем, вже зараз має бути узятий під керування.

Кейтель, до якого так неочікувано звернувся Гітлер, здригнувся і навіть трохи розгубився, нічого, крім запопадливого «Так, мій фюрере», вичавити з себе не міг. Геринг зневажливо посміхнувся, згадавши, що серед генералів Кейтеля називають Лакейтель, натякаючи на саме цю рису його вдачі: запопадливість та підлабузництво.