Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

— Усе нормально, — вичавлює Флоріан. — Усе добре.

— Точно? — перепитує Рен. — З тобою щось не так. Ти образився?

— Зі мною все добре, — наполегливо повторює Флоріан. — Правда. Я все розумію. Тим паче, я теж маю справи.

Рен лунає сумнівно.

— Так?

— Так.

— Гаразд, — Рен зітхає. — Тоді я пішов. Бувай.

Лунає писк. Флоріан кладе трубку.

— Бувай, — говорить він до порожньої кімнати.

Він проводить у тиші декілька хвилин, перш ніж випростається та вирішує переодягнутися. Потім спускається вниз та ставить чайник на вогонь, спершись на комод.

Флоріан не знає, що йому робити. Не знає, чи це чиїсь злі жарти. Він заварює для себе зелений час, додає листочок м’яти, яку завжди тримає для себе пані Дженна, та робить вдих, сповнюючи легені заспокійливим ароматом.

Він збирається розібратися з самим собою.