Читати книгу - "Виправний день"

Якщо її викриють, Смакоту вельми поспішно переселять. І Джентрі також, але обох у різні етнічні країни. У цьому й заковика.

Вони жартували про пошуки одне одного пізньої ночі в загиджених громадських унісекс-туалетах. Непомітні поцілунки в мерзенних провулках. Якими би принизливими і ганебними такі умови не здавалися, Смакота і Джентрі принаймні збережуть відданість одне одному. Своє кохання і майбутню дитину. До моменту, коли дитина оголосить про свою орієнтацію, до того часу вони можуть бути маленькою сім’єю. Вони могли б навіть ділити опіку, передаючи дитину одне одному в брудних, огидних крамницях книжок для дорослих, коли зустрічатимуться на побаченнях у якихось невимовно мерзенних, брудних галереях із порнографією, куди їхні колеги, приховані гетеросексуали, ходять, щоб реалізувати свої осудні пристрасті. Ниці відвідування ув’язнених людей у ганебних дірах.

Зважаючи на таку ситуацію, Смакота постійно думала про святого Спасителя, що народився у брудній стайні. Це закінчилося добре, більш-менш.

Їй було гидко від думки, що її дитину використають як пішака в міжнародній політиці, але це станеться через вісімнадцять років. Можливо, на той час закони зміняться. Якщо дитина виявиться гомосексуальною, вона може навіть стати «якорем», який залишить її з Джентрі на одній території.

Одна з переваг апельсинового соку в тому, що він дозволяв їй постійно ходити пісяти. Вона витирала кутики рота серветкою і дивилася на свою партнерку з лагідною усмішкою.

— Природа кличе, — піднімалася з крісла, навмисне не дивлячись у бік Джентрі та його агресивного мужика, чи ризикне вона подумати «партнера»? Під відвертими поглядами на її прозору жовту сукню, навмисно повільним променадом вона пройшла спеціально прокладеним шляхом поміж столів, ніби не знає, де туалети, враховуючи, що ці обидва чинники грають їй на руку, лишалося сподіватися, що чоловік помітить її й поспішить слідом.

Шаста знайшла веб-сайт. На банері було написано «Наречена королів», а внизу йшов список усіх членів усіх родів, які наразі розглядали кандидатури ймовірних жон. Одного звали Бреч, колишній оператор вилчатого навантажувача, який отримав у власність нерухомість на острові поблизу Сієтла і живе там з гаремом командних жон. На сайті було сказано, що він шукає додаткових претенденток.

Бреч володів мережею кафе, що продовжувала розростатися. Шаста бачила обертові знаки, що височіли над виїздами зі швидкісних автострад. Жирними чорними буквами на освітленому фоні йшов напис: «Лише для білих». Похвальба це чи іронічний вияв покірності, Шаста вгадати не могла. Меню пропонувало пасту пенне «Нацистську», клан-бургер, вегетеріанський тако-салат «Гітлер».

Бреч і такі, як він, називали себе принцами і баронами. Минуломісячні автомеханіки і собачі перукарі. Аристократія колишніх слюсарів-паропровідників і водіїв сміттєвозів. Вони дістали зброю і прострелили мізки цивілізації. Вони читали книгу Талбота. Жили за нею. Почитавши її, Шаста могла здогадатися, яким виявиться її життя командної жони. Життя племінної кобили, яка вистрілюватиме білими дитятками з-поміж ніг, щоб знову населити нову національну державу. Безліч дітей, народжених з різницею в рік чи й менше, яких її мама називала «ірландськими близнюками»[147].

У маленьких поселеннях і таборах люди збиралися голосувати. Вони вибирали найгарнішу молоду жінку і скидалися своїми ресурсами, щоб приготувати й одягнути її. І, споряджена свитою стилістів і помічниць, кожна така королева краси відправлялася на суд чоловіків у кожному роду. Бо донька, заміжня за членом роду, гарантувала, що про її громаду не забудуть. У ролі дружини родового принца вона могла здійснювати вплив на користь свого рідного міста.

І вони відправлялися в подорож, ці групи молодих леді, кожна потенційна королева в компанії служниць. І вони тяглися від суду до суду, їх штовхали надія і мрії про їхні хутори. Колишні чирлідерки і королеви вечорів зустрічі випускників, королеви фестивалів урожаю і принцеси родео.

І, як команда, група демонструвала свою лідерку так, щоб вона могла укласти могутній альянс. У підготовці до кожної зустрічі придворних дам накручували і обмивали. Обсмикували і вичісували.

За Талботом, люди повинні встановити мораторій на прогрес. На наступну сотню років не повинно бути жодного розвитку нових технологій та інженерних див. Білі чоловіки занадто довго сублімували свої природні імпульси в науку, тож надалі цю енергію потрібно направити в природне русло. Білі чоловіки повинні відступити від промислової революції, чи то інформаційної ери, чи що б там не було. Білим необхідно відкинутися в кріслі, випити пива, трохи повеселитися на свіжому повітрі й не робити нічого, окрім здорових дітей. «Покоління сексу» стало гаслом.

Герцоги й графи, любили вони спортивну термінологію. «Командні» жони натякали на ресиверів, тайт-ендів, фулбеків[148]. «Польові» жони асоціювалися з повним полем суперників у НАСКАРі. Кожне людське починання, від фабрик шин до овочеферм, опинялося під патронажем феоду якогось місцевого принца. Нові гроші потрібно було заробляти і швидко витрачати. Талбот казав, що валюта отримає довший термін, як тільки усталиться. Та наразі за одну шкурку купувалися хліб, бензин, зубна паста, трохи винограду, квиток у кіно, пара шкарпеток, і вона минала стільки рук протягом лише одного дня.

Шлюб батьків Шасти вижив, бо іноді її мати залишала обручку біля умивальника і йшла на вечерю на кілька днів. В інші дні батько ходив на вечерю без обручки.

На веб-сайті Шасті в око впав вождь Чарлі, оскільки він, один із небагатьох, не претендував на звання людини, яка вбила реального президента колишніх сполучених штатів.

Вона завантажила кілька хороших селфі, одне фото обличчя, одне — тіла у повний зріст. Діяла за інструкціями. Бажана позиція: головна жона. Чи розгляне вона роль командної жони: так. Зріст: п’ять футів, дев’ять дюймів[149]. Вага: сто двадцять п’ять фунтів[150]. Будь-які спадкові фізичні чи психічні захворювання: немає. Волосся: біляве. Очі: барвінкові. Раса: біла.

Вона натиснула «Ентер». Випливло повідомлення. «За однією з умов прийняття, кандидатка повинна пройти генетичне тестування, яке підтвердить спадщину загального здоров’я та раси».

Шаста клацнула на кнопку «Згода».

У кімнатах усіх розмірів у блискучих кришталевих посудинах на срібних тацях було бухло, відмінне бухло, і Джамал налив собі склянку, щоб насолодитися, поки обходить свої нові володіння. Він роздивлявся високі олійні картини, які тягнулися майже до стелі. З офігенними мечами і медалями, ці чоловіки були гравцями свого часу. Вони б зрозуміли, що він відібрав це місце з рук їхніх недоумкуватих нащадків. Ці чоловіки-солдати забирали життя, щоб жити тут, будувати ці стіни і злягатися з жінками, які прикрашали це місце всілякими прибамбасами.

Арабелла з ріднею відправилася до себе додому, у