Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Виправний день 📚 - Українською

Читати книгу - "Виправний день"

245
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Виправний день" автора Чак Паланік. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 91
Перейти на сторінку:
менший будинок, далеко від маєтку. Цей будинок, великий будинок він залишив собі.

Але сам лише будинок нікого не робить могутнім.

Джамал узяв свій примірник книги Талбота і склянку хорошого бухла й підійшов до найбільшого крісла перед найбільшим каміном, де і всівся. Читати Талбота означало переймати його стиль мислення. Відчувати, що твої власні думки рухаються за зразком Талботових. Це і є влада: жити в межах розуму інших. Перекроювати їхнє мислення згідно з власним. Як на Джамала, це найбільша влада.

Він не міг пригадати, коли востаннє просидів усю ніч у темній тиші, поглинаючи слова, розставлені за задумом письменника. Але саме так він сьогодні читав. Величезні древні годинники в коридорах, на камінній полиці цокали, наче старі бомби.

Як писав Талбот:

Чи то плодячись, чи то проповідуючи, чоловіки насправді роблять одне й те ж: постійно розсіюють самих себе.

Якщо подивитися на сучасних білих чоловіків, у них виродилося щось життєво необхідне. Як ті чоловіки, вікінги і скандинави, чоловіки, що плавали довгими човнами по Рейну, Волзі, Дніпру і Дунаю, щоб палити, мародерствувати і робити більшу частину континенту білявою й блакитноокою, як вони так безслідно щезли? Він підозрював, що для більшості білих чоловіків завжди достатньою причиною для гордості було те, що вони не темношкірі і не геї. Такої причини вистачило для окремих територій. Це змусить чоловіків, усіх чоловіків знаходити якусь причину, щоб відчувати себе вищими.

Жоден із цих розмальованих чоловіків із густими бакенбардами, бородою і золотими косами не народився великим. Кожен ризикував усім заради можливості отримати щось більше, і для будь-якого чоловіка вони тріумфально стояли на вершині сотні мертвих ворогів чи тисячі мертвих ворогів. Що переможці, що переможені, вони всі однаково померли і вітали одне одного з доблестю, яку продемонстрував кожен.

Тоді він і почув це вперше. Тоді, пізно вночі. На самоті в будинку. Джамал не хотів вірити в те, що це його переслідують примари, але саме до цього дорвався його розум. Зважаючи на кількість мішеней, яких він поклав, тих людей, перерахованих і похованих, якийсь переляк викликав у нього відчуття провини.

От лише звук був зовсім не такий, що асоціюють із привидами. Він відставив порожню склянку на стіл. Свою склянку, на свій стіл, у своєму будинку, і він не збирається стрімголов кидатися звідси геть через якийсь нічний шум. Особливо через отой конкретний звук.

Невідомо звідки долинув шум води, і відчулася дрож від руху по старих трубах. Це продовжувалося і продовжувалося.

Він швидко і безпомилково визначив: той звук долинав від когось, хто на вищому поверсі зливає воду в туалеті.

Смакота сиділа посеред запахів і неодмінного мокрого хлюпоту, замкнувшись в унісекс-туалеті ресторану. Пролунав стук у двері, за ним шепіт:

— Сьюзен?

Вона нахилилася вперед, шепочучи:

— Джентрі? — відімкнула двері й прочинила їх. Сукня досі не відлипла від її вигинів. Вона чекала там, повністю одягнена.

Худорлявий білий хлопчина, що стояв перед напіввідчиненими дверми, сказав:

— Не називай мене так.

Його ім’я, до імміграції, було інше. Він озирнувся в обидва боки проходу за кабінкою, тоді швидко ввійшов досередини, зачиняючи й замикаючи за собою двері. Його руки одразу ж кинулися до неї. Рот також. Смакота відчула, як пальці повільно піднімають вологу спідницю над стегнами.

Губи тицялися у бік її шиї. Ерекція впиралася в неї крізь штани чинос.

Смакота подумала про його кремезного темношкірого партнера за вечерею. Вона могла лише сподіватися, що той накачаний гарячий братан[151] не грюкає в кістлявий білий задній хід її чоловіка. Змусила себе заспокоїтися. Сказала собі, що братанові важче бути геєм. Сестриця може фліртувати, поводитися сором’язливо, але від братана, особливо від братана-гея, всі очікують, що або він домахуватиметься, або до нього домахуватимуться більш-менш постійно. І все одно, поки губи Джентрі обводили її груди, вона мусила запитати.

— Браяне? — раніше його ім’я було Браян. — Той братан у тебе залізав?

Його рот продовжував досліджувати її, пальці здирали сукню з плечей, роздягали її, коли Джентрі щось пробурмотів. Він підняв руку і помахав нею, розвівши пальці. На одному з них зблиснув золотий перстень. Весільна обручка. І не та, яку вона наділа йому на їхньому весіллі.

Занадто голосно, як для туалетної кабінки, Смакота випалила:

— Ти одружився з ним?

Звісно, вона знала, що найкращий спосіб уникнути сексу — це одружитися. Ніщо так швидко не вбиває це приємне проводження часу. Та чи настільки обов’язково йому було зв’язуватися з цим монстром-мужичарою? Чи Гомія — це наче чоловіча тюрма, де потрібно бути «пітухом» свого партнера по камері, або тебе опускатимуть усі?

Джентрі вигулькнув, щоб ухопити повітря. Віддихуючись, він сказав:

— Ні те, ні те.

— «Ні те, ні те» що? — не вгавала Смакота.

Так, він одружився з тим братаном, пояснив Джентрі, але цього вони не робили.

Смакота заплуталася. Джентрі опустився на коліна й упирався головою в нетрі її сукні, замість того щоб підняти й залізти під неї. Ніби вагітність, велика біла довбешка Джентрі натягувала її сукню на животі. Його гарячий подих булькотів їй щось у геніталії.

Смакота запитала:

— Що? — Вона бажала відповідей, але час у них обмежений і вона не хотіла, щоб він зупинявся.

Хтось постукав у двері. Язик Джентрі припинив бігати між її ніг.

Зовні голос запитав:

— Смакота? — то була руденька, Джинджер Престиж. Вона запитала: — У тебе все добре? — Шепочучи близько біля дверей, вона запитала: — Ти ж там не дитину народжуєш, правда?

Джентрі почав сміятися. Ротом, який прикривало тіло Смакоти, він сміхом вдихав у неї повітря. Від цього потім піхва пердітиме. Смакота стиснула руку в кулак і гупнула його по голові кісточками, щоб припинив. Довгоносій рудій вона відповіла різко. Смакота просичала:

— Не будь расисткою.

Це було найгірше звинувачення, яке тільки можна було висловити в Гомії. У цій ситуації воно не зовсім мало сенс, але свою справу зробило.

Голос відповів:

— Перепрошую, — кроки, здавалося, поспішили геть.

З головою, яка досі щосили натягувала її мокру сукню, Джентрі сказав:

— Джарвіс не такий.

Той перекачаний зожник, що так показово розштовхував її чоловікові ноги і принижував його як відвертого пітуха тут, перед усіма, за словами Джентрі, цей братан гетеросексуальний. Він емігрував окремо від своєї білої дружини й останні сім місяців намагався знайти її. Наразі вони з Джентрі одружилися, щоб слугувати одне одному прикриттям. То була дуже складна ситуація, щоб пояснювати її з обличчям у неї в пизді, але він говорив щиро. Усе те шоу з сексуальним приниженням Джентрі було лише спектаклем. Іншим разом вони звинуватять

1 ... 50 51 52 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Виправний день», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Виправний день"