Читати книгу - "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя"

Урок 39

Сила — це внутрішня робота

Жінці, яка виступала на сцені, було байдуже, чи помітить хтось, що вона спітніла.

Вона витерла чоло і запевнила нас, що то не клімактеричний приплив.

— Це приплив сили! — вигукнула вона.

Усі ми відчували неабиякий приплив енергії під час бізнес-конференції «Дух жінки» в Кентському державному університеті. На цьому заході, що тривав цілий день, були присутні понад 300 жінок, які хотіли дізнатися, як використовувати свою силу. Спочатку ми слухали Делорес Пресслі — мотиваційну спікерку і тренерку, яка закликала жінок бути «безперечно могутніми».

— Жінки дбають, чоловіки керують, — казала вона. — Чоловіків учать просити вибачення за свою слабкість, а жінок учать просити вибачення за свою силу.

І справді. Пам’ятаю, як я сиділа поряд із групою колег на національній конференції колумністів, і мій сусід запитав про мої плани на майбутнє. Він був приблизно на десять років старший за мене і писав колонки довше, ніж я. Я сказала, що в майбутньому планую вести авторську колонку, проводити натхненні зустрічі й писати книжки.

— Це ж треба — отакі амбіції! — форкнув він, а потім відвернувся й почав розмовляти з іншими чоловіками, які сиділи за столом. Він сказав це таким тоном, що його слова зовсім не звучали як комплімент. Це було щось на кшталт: «Хто ти така, щоб про це мріяти?» Це змусило мене відчути себе дрібною.

Я й досі шкодую, що тоді не виструнчилася, не підняла голову й не відповіла: «Так, я щаслива і вдячна за те, що мене благословили таким честолюбством, пристрастю й ентузіазмом, щоб доносити свою думку до всіх, хто її потребує або хоче почути».

На жаль, я була надто ошелешена і присоромлена, щоб одразу йому відповісти. Якби ж то я процитувала Тімоті Лірі, котрий сказав: «Жінкам, які прагнуть рівності з чоловіками, бракує амбіцій». Або слова Маріанни Вільямсон, які варто було б запам’ятати всім: «Ти дитя Боже. Якщо ти себе применшуватимеш, то не зможеш служити світові. Немає нічого доброго в тому, щоб зіщулитися, бо люди не почуватимуться впевнено поряд із тобою».

І вона має рацію. «Применшення» не робить світ величнішим. Мій успіх іде на користь іншим, а успіхи інших людей збагачують мене. Нам потрібно припинити боятися не лише темних закутків власного «я» та наших слабкостей. Ми не повинні боятися світла, що його випромінюємо, нашої сили й того, що трапиться, якщо ми до неї під’єднаємося — якнайглибше, аж до того ядерного реактора, яким є Дух Божий, що живе всередині кожного.

Так, усі ми народилися задля того, щоб славити Бога, який живе й перебуває в кожному з нас. Ми живемо, щоб використовувати кожну часточку цієї сили, енергії, пристрасті та світла. І коли ми сяємо, світ стає світлішим не тільки для нас, але й для інших.

Такі люди, як Делорес, нагадують нам про це. Вона закликала нас знайти наставника або тренера. Що більше людей на твоєму боці, то краще. Позбудься мовчазних переконань, голосів, що повсякчас лунають у твоїй голові: «Ти не зможеш це зробити… Ти невдаха… Ти зазнаєш поразки».

Жбурни свій страх за борт. «Коли страх грюкає у твої двері, не давай йому ключа», — казала вона.

Мені потрібно змінити замки.

Під час цієї конференції ми насолоджувалися виступами інших спікерів. Барбара Блейк із «Longview Associates and Shepra Coaching» вчила нас бути власними коучами. Лідерство — це стан розуму, а не назва професії. Побач лідера в собі, навіть якщо цього не бачать інші.

Ми часто чуємо фразу: «Тобі потрібно вийти з зони комфорту». Барбара сказала: «Плекайте свою зону комфорту». Це звучить приємніше й не відлякує.

Вона порадила нам запитати себе: «Що я маю припинити робити?» «Сила полягає в можливості зупинитися», — сказала вона. Я завжди думала, що сила — це нові проекти й плани. Але для початку нам слід припинити скиглити, скаржитись і сумніватись. Не перебивати інших, не перекрикувати й не боятись успіху.

Барбара закликала нас припинити використовувати слово на літеру «З».

Ні, це не про заразу і не про задню частину тіла, у якій, буває, ми опиняємось.

Це слово типове для всіх жінок: «здається».

Не потрібно казати раді директорів: «Здається, нам варто було б інвестувати більше». Не кажи клієнтові: «Здається, ми могли б збільшити продажі». Не кажи підлеглим: «Здається, ми зможемо досягти успіху». Не кажи начальникові: «Здається, ми робимо все, що можемо».

Позбудься всіх цих «здається» і висловлюй думку чітко: «Ми повинні… ми можемо… ми зробимо… ми є».

А потім Леслі Унґар, президент компанії «Electric Impulse Communications», розповіла, як розвинути в собі внутрішню приму, зірку. Ніхто й ніколи не дозволяв мені бути примою. Я відчула неабиякий захват.

Колись примами називали виключно славетних співачок, найталановитіших жінок. Мені сподобалась ідея прославити свою внутрішню зірку і звільнити її.

Щоб відчути свою силу, з’ясуй, що тобі для цього потрібне. «Усі ми чогось потребуємо», — сказала Леслі. Це можуть бути плічка в піджаку, краватка, червона помада, намисто з перлів або татуювання. Вона розповіла історію про те, як один чоловік зробив їй зауваження з приводу високих підборів. Леслі відповіла, що вони допомагають їй почуватися сильною. Він відповів, що не потребує нічого, аби почуватися сильним. Вона запитала, яка в нього машина.

— BMW, — відповів той.

— Ось це і є те, завдяки чому ви почуваєтеся сильним, — сказала вона.

Ми засміялися. Пара туфель від «Маноло Бланік» — це набагато дешевше!

Що означає бути примою? Щоразу, коли ти маєш можливість вийти «на сцену», не втрачай її. Користуйся своїм майном, офісом, кабінетом, своїм робочим місцем. Переконай людей, що без тебе вони не впораються. Будь досить упевненою, щоб ставити запитання, висловлювати свою думку, питати про все, що може тобі знадобитися під час роботи та поза нею. Створи свій «бренд» і рекламуй його. Вирізняйся з-поміж інших. Коли стоїш у світлі прожекторів — сяй. Це не означає, що ти маєш зосереджуватися виключно на собі. Зосереджуйся на тому, наскільки кращими стануть інші люди, почувши тебе або познайомившись із тобою.

І якщо вони побачать, що ти спітніла, нехай це буде