Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Яка добра дівчина, Брандо не міг не подумати. Вона завжди в першу чергу думає про інших і рідко переймається власною ситуацією.

.

Власне, це нічого, відповів він, і це не страшно. Бузький народ теж дуже відрізняється від нас, але ми все одно живемо з ними в злагоді, і ніколи не думали про них як про іншу расу.

Принцеса Магадал була приголомшена і не зовсім розуміла, чому Брандо раптом сказав їй про це.

.

Брендел глянув на неї і продовжив: Я маю на увазі, що люди - не єдина раса в цьому світі. Нічого дивного в цьому немає. Головне, щоб ваші стосунки з сім’єю Антобуро не змінилися через те, що ви ельф, гном чи будь-яка інша раса. Ці стосунки – це те, що не можна розірвати.

.

Почувши це, маршал Бланш не втримався і повернувся, щоб вдячно подивитися на Брандо.

.

Але, княгиня Магадал виглядала трохи сумною, така людина, як я, невже це життя? Можливо, мене створив хтось інший.

Звичайно, незалежно від того, створені ви кимось іншим чи ні, у вас є почуття і у вас є душа. Немає сумнівів, що всіх нас створила леді Марта, чи не так?

.

Брандо вважав, що це щастя, що в цьому світі є боги. Звичайно, вислухавши його пояснення, вираз обличчя принцеси Магадал став набагато кращим.

.

Дякую. Вона тихо відповіла: Пане Брандо, дякую.

?

Але я не зовсім розумію, що відбувається між вами та містером Бланшем? — спитав Брандо.— Логічно кажучи, ви повинні знати містера Бланша, чи не так?

.

Зітхніть, тут мені потрібна твоя допомога, юний майстер Брандо.

.

Маршал Бланш почув це і глибоко зітхнув.

,

Магадал завжди був у небезпеці і ніколи не був винятком

Вчора я згадав Серце Дракона в тілі Магадала як Серце Бурі, і змусив себе помінятися серцями з Брандо. Я не знаю, чи Брандо таємно скористався дівчиною. Я винен, це все моя провина, і я вже виправився.

1284

Розділ 1284

Насправді, молодий майстер Брандо, спогади Магадала завжди перебували в стані амнезії. Час від часу вона запечатувала свої минулі спогади. Це може бути формою захисту, оскільки це пов’язано з її заклятим ворогом.

?

Немезида?

Маршал Бланш похитав головою і продовжив: Єдиний спогад, який я маю з Магадалом, це час, коли мої батько і дід були ще живі. На той час вона ще була моєю сестрою. Ми тоді були ще молоді, і батько з дідом нічого не розповідали мені про минуле Магадала. Але коли я подорослішав, зовнішність Магадала, здавалося, закріпилася у віці дев’ятнадцяти років. Поступово ми відчули, що це трохи дивно, але в той час ми також думали, що мама Магадала може бути ельфійкою, тому що я завжди знала, що Магадал була моєю зведеною сестрою від іншої матері.

?

Коли я офіційно став главою сім’ї, мого дідуся вже не було тринадцять років. Батько теж старів. Одного разу він покликав мене до себе в кабінет і розповів все про Магадал. Спочатку я, природно, був дуже шокований, і навіть не міг дивитися їй в очі. Але з часом я поступово навчилася все приймати. Я подумала, що Магадал – це моя сестра, член сім’ї Антобуро. Я виріс з нею, і у нас незліченна кількість прекрасних спогадів. Ці спогади між братами і сестрами нероздільні, то чому я маю їх заперечувати?

!

Прийнявши це рішення, я довго розмовляв з Магадал і розповів їй правду. Мій батько, який був попереднім главою сім’ї Антобуро, погодився з моїм рішенням, тому що ми не могли приховувати його від неї вічно. Це має бути перший спогад Магадала. Я пам’ятаю, як розповіла їй цю таємницю у внутрішньому дворі замку сім’ї Антобуро. На моїй пам’яті був невеликий сад, а на клумбі був якийсь фіолетовий тирлич. Ця квітка був дуже популярний серед вельмож того часу, а навколо білих квітів дерева пагоди літало кілька бджіл. Був день, сонце було дуже яскраве. Вислухавши мої слова, Магадал був дуже спокійний

,

Рот Магадал був трохи відкритий, і вона трохи поринула в роздуми. У неї зовсім не склалося враження від цього спогаду, але вона могла зрозуміти з тону і деталей Бланша, що його спогади про ту епоху повинні бути прекрасними і теплими, як і полуденне сонце, яке він описав.

Його тон випромінював почуття родинної любові та спогадів, наче пил, що пливе під теплим сонцем. Він був слабкий, але сповнений тепла.

Бланш подивилася на Магадала, і його очі були сповнені любові. Як моя сестра, Магадал дуже відрізнялася від тебе. Вона була спокійною, рішучою і дуже наполегливою. Єдина схожість між вами і нею полягала в тому, що у вас обох було чисте і бездоганне серце. Гільдія сім’ї Антобуро, яка допомагала бідним, була заснована вами, але вони завжди думали, що це ваша бабуся.

.

Ах, не дивно, що вони були такі добрі до мене, вигукнув Магадал. У Святому Вогняному Соборі також кілька разів говорили зі мною про мою бабусю, а також згадували Гільдію Святого В’єнна та мою бабусю. Але у мене зовсім не склалося враження про неї. У той час мені було дивно і соромно, і я відчувала, що збрехала їм. Але я не могла заперечувати минуле моєї бабусі.

Це сталося пізніше. Коли вона дізналася правду, то менше з’являлася в герцогстві. Вона почала подорожувати в такі місця, як Крус і Еруан, протягом тривалого періоду часу. Я знаю, що вона шукала своє походження, і ми з батьком дуже підтримували її. Магадал, якби мої дід і батько хотіли дізнатися твою таємницю на початку, але після стількох років спільного життя, ми насправді ставилися до тебе як до члена сім’ї Антобуро. Так само, як і ми, ви наша сім’я.

.

Черниця-принцеса стиснула губи і ніжно принюхалася. Дякую. Я завжди ставився до тебе, як до своєї сім’ї. Навіть зараз це ніколи не змінювалося.

,

Френк полегшено посміхнувся, але потім похитав головою. Так тривало до тих пір, поки не помер мій батько. Тоді щось сталося. Відвідавши сімейний похорон, вона вирушила в подорож до Круза. На перший погляд, її запросив Святий Вогняний Собор взяти участь у Святі Весни, але насправді вона збиралася в Гори Зламаного Меча шукати місце, де ми вас знайшли. Це був третій раз, коли вона потрапила в гори