Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

  - Так, догодив Бог із тещею, - видихнув Адам, поправляючи штори.

  - Тепер ти мені віриш?! - я готова була просто розірватися від крику. Мене пронизав адреналін від почуття того, що він нарешті дізнався! І дикий страх. Страх за чоловіка, раз вони почали приступати до дій. Люблю його. Люблю і відмовляюся віддавати! Ніякого іншого Альфу не потерплю! Він мій! Тільки мій! Тільки Адам прекрасно зможе тримати обличчя на захисті всіх кланів перед будь-якими загрозами! І якщо доведеться пожертвувати власним життям заради чоловіка, я віддам усе за нього. - Я кохаю тебе. Весь цей час я намагалася тобі пояснити, достукатися до тебе! А ти вважав, що це післявесільна параноя! - сльози почали котитися по щоках. Мені не було соромно за сльози, тільки за потік емоцій, що нахлинув. Адже, нарешті він знає все. Чув на власні вуха і тепер ми разом зможемо вирішити цю проблему. Разом придумаємо як переграти батьків.

  Адам підійшов і притиснув мене до своїх сильних грудей. Я ридала йому у футболку і сильно стискала плечі. Навіть не помітивши, як кігтями вчепилася в них. У мене не було наміру зробити чоловікові боляче. Біль чомусь так сильно пробив мене... Від однієї думки, що так скоро я можу його втратити, мені ставало нудно, боляче й гидко. Я не хотіла йому зізнаватися в тому, що слабка, але без нього я дуже слабка. Я не мислю свого життя без свого Альфи. Не можу. Просто не хочу. Не буду! І нікому не дозволю заподіяти шкоди йому!

- Тш-ш-ш-ш, крихітко, у тебе дуже гострі кігтики, - він поклав підборіддя мені на маківку і продовжував погладжувати по спині. - Алекса, єдина жива істота, якій я особисто вклав у руки клинок і власне життя - це ти. Ніхто крім тебе не владний наді мною, - я схлипнула, було несподівано почути такі слова від Альфи. - і нехай ти не вовчиця, ти моя хитра лисиця. Дика, волелюбна, але моя. Цілком і повністю, кохана. Моя.
- Адаме, пообіцяй, що ми впораємося. Так, я твоя. Твоя лисиця. Обіцяй, що ми перехитрим їх. У мене немає бажання так швидко ставати вдовою, та й узагалі...

  Він лише хмикнув. Трохи відсторонившись, обхопив моє обличчя руками і цілком серйозно сказав :
- Солоденька, мені тебе ще трахати й трахати. Так швидко вмирати, не пізнавши й половини радості життя з тобою, я не маю наміру. Нехай хоч хто-небудь і близько підійде
до мене або до моєї сім'ї. Виріжу будь-кого.

  Від його останніх слів "виріжу будь-кого" пройшовся холодок по спині. Не сперечаюся, Адам дорожчий за власних батьків, яких я знаю менше, ніж чоловіка. Я хочу покарання для них лише за думку про можливість убити мого коханого. Але для початку, я остаточно хотіла б у всьому цьому розібратися, перш ніж вирішувати їхню долю.

Я підняла голову.

- І тебе не хвилює те, що це мої батьки?
- Алекса, я постараюся зрозуміти їх і змусити понести більш легке покарання, ніж вони заслуговують насправді. Будь це твої батьки чи хтось інший, мої почуття до тебе ніяк не зміняться.

 Я заспокоїлася. Дихати стало легше і набагато легше обміркувати ситуацію.

- Адаме, - зрадницькі сльози знову качатися по щоках. - я люблю тебе. Дуже сильно люблю, Адаме. - знову припала до його грудей. Він такий теплий, такий рідний. Я боюся його відпускати, боюся відходити від нього навіть на крок.

- Я знаю, кохана, знаю. - він знову відриває мене від своїх грудей і жадібно припадає своїми губами до моїх.

 Дихання перехоплює. Я хочу дихати тільки ним. Світ ніби розходиться на частини і хочеться потонути в цьому вабливому відчутті. Відпустити всі проблеми і забутися в його поцілунках, дотиках. У його любові.

 І я відповіла на поцілунок. Його язик пірнув у глибини мого рота і жарко грався з моїм.
Ох, чорт, варто було визнати, що мій Альфа цілується просто божественно. Одного лише поцілунку вистачає для того, щоб я попливла. Стала готовою для нього. Поруч із ним, у мене таке відчуття, ніби я перебуваю у вічному стані тічки. Моя лисиця зовсім божеволіє. За вовком. Ці двоє абсолютно не підходящі істоти, які не ладнають одна з одною, знайшлися справжніми партнерами.

  Адам злегка прикусив мою нижню губу і відтягнув. Обвів язиком контури губ і знову жарко поцілував. Він любив починати ніжно, щоб потім різко обірвати ілюзію ніжності й жорстко мати мій рот. Впиватися в губи до крові. Гратися іклами з моєю шкірою.

- Алекса... - хрипло протягнув вовк. - Хочеш, щоб я відлупцював тебе на підвіконні? - гаряче дихання обдало моє вухо. Його руки судомно почали ковзати по талії, переміщаючись усе нижче.

  Чорт. Диявол! У нас стільки проблем, а ми тут розважаємося. Мені потрібно навідати свою подругу, хоча... є в мене така думка, що вони з Бетою займаються тим самим. І взагалі, як усе насилу вкладається в голові. Поранення вовка, крадіжка з першого погляду моєї подруги... Плани батьків... Усе здається такою дивною безглуздою повінню.

  - До біса, забудь, що я запитав, - він різко розірвав мою блузку, - Я просто візьму і відлупцюю тебе. - Адам різко розвернув мене обличчям до вікна, притискаючи спиною до себе. Він роздер мої джинси, спускаючи клаптики, - де б ти найбільше хотіла мене відчути? - двома пальцями він злегка погладжував мій клітор. Я вчепилася йому в руку і захлипла. Важко. Дуже важко себе стримувати поруч із ним. - Відповідай, куди мені тебе трахнути? - різко ввів один палець.
- Мха, - ще один стогін виривається з моїх грудей і рефлекторно я вигнулася дугою, сильніше притискаючись попою до Альфа.

- Знаєш, я можу спочатку отиме твій зад. - його рука опустилася нижче з попереку, - у тебе відмінна попа... Алекса... якби ти тільки знала, що я уявляю, коли тебе немає поруч. Коли тебе немає, уявивши, я можу навіть відчути твій запах... - його язик гаряче пройшовся по моїй шиї, - А може, мені й справді, вилизати тебе всю? Взяти язиком. Ти така солодка, коли течеш... Течеш, коли я трахаю тебе одним лише язиком...