Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

POV Адам

Я стискав Алексу у своїх обіймах і мені дико хотілося зупинити час. Просто щоб ми лежали так стільки, скільки хотіли б самі. І жодні зовнішні проблеми і перешкоди не могли б нас відірвати одне від одного. Дике роздратування долало мене кожну хвилину, коли я чув марення своїх нових родичів. Ні, я їх не ненавидів. До нової влади важко звикати і це я чудово розумію. Але таких вчинків, зради не прощають навіть родині. Імпульсивність і плани таких потрібно рубати на корені.

Алекса... кохана, мила лисиця. Ніколи не думав, що мені так може пощастити. На своєму шляху я повідав чимало справжніх пар, але ніколи не вірив, що таке може трапитися і зі мною. Я шалено щасливий, що зустрів її тоді ввечері. Якби не її характер... вона ще б раніше стала моєю. Добре, що тоді втекла. Я б не стримався. Не стримався і взяв би її просто там. Не розбирав би незаймана вона чи ні.

Але тепер вона моя. Тільки моя і нічия більше. Той, хто подивиться на мою лисицю, позбудеться пазурів і хвоста одразу.

Вона так чудово пахне... Її запах... солодкий, не нудотний, але в ту ж мить незвичайний. А віднедавна вона пахне ще й мною.

Уперше за довгий час мене долає таке відчуття, ніби я розучився дихати, а з нею навчився заново. Мене всього переповнює відчуття життя, свободи, сили, коли вона поруч. Навіть думки про те, що одного разу якась жінка стане центром мого життя не виникало. Я не розумів такого... Наскільки потрібно любити людину, щоб сконцентрувати своє життя на житті іншої? Тепер я розумію. Це "наскільки", що навіть слово "сильно" не описує нічого.

А звірі мої
вночі,
рвуть шкіру і плоть
на шматки.
І кожне їхнє ікло заточене.
Грають на струнах жил.
Але
все-таки,
між іншим,
/нехай я і
знеструмлений,
ти вся,
до вій і крапок -
причина того, що я живий.
Біжи від мене, Мері,
/притиснися ж до мене тісніше/.
Рятуйся скоріше, Мері,
/ніщо тебе не врятує/.
Торкнувшись тебе, Мері,
спробувавши раз,
звірі,
що живуть у моєму тілі,
хочуть ще і ще.
Ти знаєш, Мері,
є істина у вині і тілі,
релігії та ліжку.
Але я відшукав у тобі.
І нехай сьогодні
інший ковдру грію,
але сплять мої злі звірі,
тебе бачачи в кожному сні.
Повір,
я більше не буду глядачем,
ховаючись у своїй обителі,
до останніх днів.
Я прилечу з Юпітера,
в квартиру твою
Мері,
стань приборкувачкою
моїх
диких
звірів.

(c) Джіо Россо

Якби моя воля, я б її з'їв. З'їв, щоб вона завжди була всередині мене. Зі мною. Я сам хочу розчинитися в ній. Це щемливе почуття не дає спокою. Відтоді...

Я розумію і водночас ненавиджу свою слабкість. Вона стала моєю слабкістю. Альфа має бути сильним, не показувати свою слабкість. Але вона є. Вона моя.

Я стиснув Алексу сильніше. Не хочу її відпускати ні на частку секунди. Я як підліток, який не може змиритися зі станом справ, але ми обов'язково що-небудь придумаємо. Обов'язково. Я не чоловік, якщо не можу захистити свій народ і сім'ю. Хоча... порівняно з тим, які замахи на моє життя були раніше, улюблена теща з тестем - усього лише непорозуміння.

Уже майже світанок і потрібно будити свою королеву. Стільки важливих справ накопичилося... і це з огляду на те, що медового місяця ми собі так і не влаштували. Але це вже моє упущення. Ми обов'язково втечемо від усіх, щойно я вирішу проблеми.

Повільно провів кінчиками пальців по її шиї.

Яка ж вона тепла... ніжна... солодка...

Зараз головне не зірватися. Лекса навіть не розуміє, як шалено збудливо вона пахне.

- Мила, - шепочу я. - прокидайся, нам вже час.

Дівчина різко розплющує очі і підводиться на ліктях.

Тш-ш-ш-ш, ну хто так різко прокидається? Обережніше... - намагаюся акуратно її підняти. - Нам потрібно з'їздити в одне місце. На світанку, тому збиратися потрібно зараз.

- Куди? - її милі оченята одразу засяяли цікавістю. Цікава моя, - дай мені п'ять хвилин на душ, і дві хвилини, щоб переодягнутися.

Алекса одразу рвонула коридором у ванну кімнату. А я залишився на місці, все ще думаючи про те, що відбувається. Нам потрібен день, щоб розслабитися. Усього лише один день і в мене буде план. За весь прийдешній тиждень, я так жодного разу і не відпочив нормально. Тільки з дружиною... Чорт, на неї в мене завжди час знайдеться. Ця біганина із затриманнями незрозумілої істоти, що напала на перевертня. Клан перевертнів це тільки початок... скоро будуть нові напади і постраждають усі надприродні істоти. Буде важко знайти винного серед нас самих же, але якщо це людина... черговий псевдо-мисливець. Я переконаю будь-якого мисливця... Чого б мені це не коштувало.

Моя улюблена дружина і справді, впоралася за сім клятих хвилин. Тільки не практично. Сукню одягла. Ніби засліплювати всіх красою зібралася.

- Не надто коротка? - обходжу навколо неї. Мені подобається, все в неї на виду. Проблема тільки одна - це "все" повинен бачити ТІЛЬКИ Я.

- Не думаю. Ми його з місіс Джейн вибирали, - тепер зрозуміло, що за помічник. - я покладаюся на думку цієї жінки. Тобі хіба не подобається?