Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Я хворий тобою, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я хворий тобою" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53
Перейти на сторінку:
24

Мирослава

 

Даа, із сексом у сукні я переборщила! Шовкова червона коротка. Спина наполовину оголена, що не давало змоги вдягнути ліфчик. Тканина красиво облягала талію і переходила в злегка розкльошену спідницю, яка, якщо підняти руки, ще якось примудрялася приховувати гумку панчіх. Але при всьому цьому сукня не виглядала вульгарною. 

Смс від Марата не змусила на себе чекати, і вже об одинадцятій годині я при повниму параді входила всередину клубу. Там одразу попрямувала до барної стійки. Доза алкоголю зараз була в самий раз. Після трьох поспіль випитих шотів я стала менш хвилюватися і більш упевнено оглянула зал, особливо верхню віп-зону, яка абсолютно не проглядалася з мого місця розташування. Погано! Та зараз уже й без різниці. І я зробила як радив Марат - у центрі танцполу влаштувала еротичне шоу. Танцювати я любила і вміла. Так що виглядало все ефектно! Сукня ще й посилила результат. 

 

Ігнат

 

Мене не відпускали думки про Міру. Було не тільки морально, а й майже фізично боляче її відштовхувати. Скільки разів вона б мене не підводила, я не переставав маніакально її хотіти. Міра мені як заноза - шкідлива та кохана. Але спускати все навіть їй я не можу.

- Ігнат, не хочеш побачити привабливу виставу?! - покликав мене Марат до виду в загальну залу.

- Ні! - мені порядком усе набридло.

Нерви були на межі.

- А варто, - його, відкрито глузлива либа, мене насторожила та змусила підійти.

Те, що я побачив, привело мене не тільки в стадію явного сказу, а й до тієї ж стадії збудження. Міра?! Вб'ю! У короткій червоній сукні так звиватися перед усіма цими стурбованими мужиками?! І всі її відкрито поїдають очима! А деякі навіть наважилися підібратися надто близько. Уб'ю всіх! У розлюченні вилітаю з віп кімнати. Машинально чую усмішку вслід.

 

Мирослава

 

У самому ажіотажі танцю мою нижню частину тіла вкриває щось тепле. Тієї ж миті я опиняюся безцеремонно перекинутою через плече. За запахом впізнаю чиє! Для вигляду починаю звиватися і кричати. Не звертаючи уваги на мою персону, мій носій вирубує легким ударом лівої трьох хлопців, які перебували поруч, і несе мене нагору. Варварство і Біблія в одній особі - люди перед нами розходилися як море перед Мойсеєм.

Залетівши в якусь кімнату і зачинивши ногою двері, Ігнат поставив мене перед собою. Груди ходили ходуном, явно не від фізичного навантаження. Чорт! Він був розлючений! Дуже! Я відійшла на два кроки від гріха подалі. Він хижо простежив за цим. Піджак, що вкривав мою попу, відразу впав сам по собі.

- Якого хріна? - проричав він, мабуть, на більше його не вистачило.

Він не вдарить мене! Ніколи! Взяти себе в руки допомогло це нагадування, ну і випитий напередодні алкоголь. Я з викликом подивилася на нього, навіть підборіддя підняла.

- Якісь проблеми, Ігнате? - голос, по-моєму, був спокійним, - Ти мене кинув! Я вирішила розслабитися, випити, власне, як і ти. Потанцювати! Не переживай, більше няньчитися зі мною не доведеться! Я завтра ж з'їду з квартири! І гроші мені твої не потрібні. Віддам через охорону! Далі ж ти мене не пускаєш! І як ти взагалі додумався платити мені?! Я по-твоєму хто?

По мірі промови його обличчя дедалі більше темніло, прогнозуючи бурю, що зароджувалася. Начебто, я перегнула палицю. Але, дивлячись, як уся моя пиха почала спадати, він несподівано посміхнувся. Невловимим рухом руки штовхнув мене до стіни. Не боляче, але відчутно. І відразу ж навис наді мною, розташувавши руки по обидва боки від моєї голови.

- Хто?! - перепитав він і тут же серйозно відповів, - Ти! Дурепа! Що ти намагаєшся цією витівкою довести? Що небайдужа мені? Це, б***ь, і так очевидно! Навіщо шльондру із себе корчити?!

- Шльондру кажеш?! - наїжачилася я, - А тебе це не стосується! Ти за своїми повіями дивись.

Я спробувала його відштовхнути, але моїх сил вистачило лише на те, щоб поспішно прибрати руки від теплих твердих грудей, після невдалої спроби. Ігнат якось дивно простежив за цією дією.

- Відійди! - сподіваюся, тон вийшов наказовий, підозрюю - істеричний.

- Ні! - лаконічно!

- Ігнате! Чого ти хочеш? Ти мене прибрав зі свого життя навіть толком не вислухавши! - втомлено зітхнула я.

- Я. Тебе. Дуже. Уважно. Слухаю, - нахилившись, вкрадливо прошепотів він на вухо.

Думки відразу ж розбіглися, але те, з яким самовдоволеним виразом він після цього на мене подивився, змусило зібратися. Ігнат буде зараз слухати? Маячня! Треба змінювати тактику.

- Знаєш, Ігнате, вже не важливо! Ти маєш рацію, я багато помилок припустилася. Мені справді шкода! І я вдячна тобі за Жаровського.

Останню фразу я вже сама прошепотіла йому, торкаючись мочки, на вухо. А потім притулившись усім тілом і злегка повернувши обличчя, м'яко поцілувала в куточок губ. Ігнат весь напружився. Ну, будь ласка, будь ласка, будь ласка! Я ж знаю, як ти на мене реагуєш. Секунда... Дві... Три... Відстороняюся. Ігнат робить крок назад, пропускаючи мене. Нервово посміхаюся і прямую до виходу. До останнього вірю, що він мене зупинить. Підходжу до дверей і спираюся в них головою. Беруся за ручку. Програла!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 52 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я хворий тобою, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"