Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

Розділ двадцять сьомий. Нове. Старе. Забуте.

Амалія продовжувала підозріло дивитись на Тесс, яка квітла на очах як маленька дівчинка. Вона не сумнівалась в обачності своєї подруги і за останні кілька років жодного разу не відчула занепокоєння про неї. Та те, що та Тесс яку вона знала і любила, погодилась піти на побачення з пацієнтом та ще й з віп-пацієнтом, було як мінімум божевільним.
– Тесс, ти себе добре почуваєш? – не витримала Амалія і схопила подругу за руку. Швидко нащупавши пульс на її запясті, дівчина подивилась на годинник і почала підраховувати биття.
– Ну як завжди. – відказала Тесс, посміхаючись у відповідь.
– Що сталось, про що я ще не знаю?
– Нічого. – смикнувши плечима, Тесс подивилась на щойно увійшовшого старшого хірурга і на крок ближче підійшла до подруги, щоб все сказане було почуте лише нею. – Я вирішила, що треба трохи розвіятись.
– Трохи розвіятись – це піти у клуб і підчепити собі когось на одну ніч. А йти на побачення з невіженим, який ріже себе на спір – це шиза!
– Ти ніколи не зрозуміеш допоки не спробуеш, – посміюючись, Тесс притислась до Амелії щокою, – мені нудно з нормальними.
– То так. – зітхнула Амалія. – Та від нудотства не треба кидатись в обійми першого зустрічного психа.

Нічна зміна була неспокійною. До відділення поступила невелика компанія підлітків, які отруїлися міксованими наркотиками, а під ранок підвезли постраждалих з автомобільної аварії. Тесс під кінець зміни була виснажена настільки, що вже й забула про побачення з нахабним і трохи божевільним, хоч і досить симпатичним, молодиком. Вона спокійно зібралася і попрощавшись з Амалією, яка залишилася дозаповнювати папери, вийшла з госпіталю. 
Ранок виявився сумним і легкохмарним, хоч і приємно теплим. Втомлена, але задоволена собою Тесс попрямувала у бік невеликого магазинчика, де вона купувала найсмачнішу ранкову каву. Її знали місцеві продавщині та заздалегідь готували чорну каву без цукру ранками суботи та вівторка. Тесс посміхнулася миловидній дівчині шкільного віку і прийняла свою паперову склянку. Вона вже розвернулась щоб йти, але врізалася в людину, яка буквально налетіла на неї.  
Не втримавши рівновагу і злякавшись від раптовості зіткнення, Тесс випустила каву і тихо вилаялася, розуміючи наскільки дорого виглядають штані і туфлі людини, яка стояла перед нею.
– Я заплачу за хімчистку. – підводячи очі, видихнула вона і тієїж миті застигла на місці, здивовано розглядаючи молодика.
– Я і не сумніваюся у цьому! – лукава усмішка на тонких губах і білі рівні зуби буквально засліплювали її втомлені і такі сонні очі.
– Що ви забули тут? – Запитала Тесс. 
Віп – пацієнт, який завіряв, що порізав руку заради зустрічі з нею, виглядав зовсім інакше ніж запам'ятався при вчорашній зустрічі. Рожевий відтінок сорочки підкреслював пшеничність його волосся, роблячи на ньому акцент. Такий собі офісний менеджер або бос маленької компанії, дивлячись з якого боку подивитися. Ідеальна шкіра та аромат приємного парфуму лише надавали зовнішності мякості та приємнє враження.
– Я сподівався, що ти побачиш мене, але ти так швидко втекла, що мені довелось наздоганяти тебе тут. – відповів Раян.
– Втекла?! – хмикнула Тесс і відразу напружилася. В її пам'яті випливло те, що вона не помітила відразу, коли вийшла з госпіталю, та завдяки натяку молодика згадала. Вона бачила чорну машину навпроти центрального входу свого відділення і чоловіка, який махав їй рукою. Але вона не могла впізнати в ньому нікого знайомого, тому пішла звичним маршрутом не надавши цьому значення.
– Ти не забула що у нас ранкове побачення? – запитав Раян, примружуючи очі.
– Побачення?! – Перепитала Тесс, намагаючись прокинутися та прийти до тями.
– Не кажи, що забула! Я вперше заради дівчини прокинувся так рано і чекав. – Докоряв її Раян, продовжуючи лестиво посміхатися. – Чи мені доведеться завдати собі нових каліцтв, щоб побачитися з тобою?!
– Пробач, – видихнула Тесс і важко зітхнула. – Я справді забула.
– Що ж, пішли снідати, – запропонував Раян, вказуючи правою рукою на двері кафетерію, який розташовувався поряд з госпіталем. – Я не відстану!
– Я так і зрозуміла. – дозволивши собі посміхнутися, Тесс кивнула головою. – Ходімо на ранкове побачення.
Маленький затишний кафетерій прихований тінню дерев був одним із улюблених місць Амалії. Вона неодноразово приходила сюди зі своїми залицяльниками, і прищепила цю любов до закладу і Тесс. А Раян не був проти лише тому, що йому не було принциповим де снідати, головне щоб з Тесс.
– Чим ти займаєшся? – поцікавилася Тесс, чекаючи на своє замовлення.
– З тобою снідаю. – Посмішка на губах Раяна так само сяяла і засліплювала своєю білизною.
– Зрозуміло. – дещо розчаровано зітхнула Тесс і відвела погляд на вітрину зі смаколиками.
– Я отримав диплом юриста минулого року, але вирішив, що поки не готовий до такої роботи.
– То ти зараз не працюєш зовсім?
– Ні, не працюю.
– Тоді звідки такі статки? Може криптою займаєшся? – Тесс придивлялась до годинника на лівій руці Раяна, що був дуже схожий на справжній ролекс.
– Скажу чесно, сиджу на шиї у батька. – зрозумівши натяк, молодик зовсім не соромився себе і своїх відповідей. – Але ж він не проти! Мій батько готовий утихомирювати мене грошима, аби я нічого не накоїв і нікуди не влип. Я з малечку приношу йому головний біль, тому він відправив мене навчатись до Америки. А коли я повернувся і відмовився працювати на нього і його компанію, зрозумів, що я не змінився. Тому татусь ладен віддати всі свої статки вже сьогодні, аби я був хорошим сином.
– Дивно, – Тесс дивувалася такій відповіді молодика, але визнавала, що своєю відкритою щирістю він подобається їй все більше. – ти всім дівчатам говориш про свої статки та відносини з батьком? Не боїшся, що відповідаючи так заохотиш дівчину до втечі?
– Ну-у-у, якщо ми врешті перейшли на ти, то явно правда на моїй стороні! – підмигнув Раян і відхилився на спинку стільця, коли офіціантка опустила перед ним тарілку зі стейком.
– Пробач, – видихнула Тесс, корячи себе за таку нетактовність.
– Мені навіть приємно!
– І все ж таки, – продовжуючи цікавитися життям Раяна, Тесс періодично пережовувала свій салат з куркою та подвійною порцією помідорів-чері. – Чому такий гарний і багатий хлопець не має постійної пасії, і чому твій погляд упав на мене?
– Це просто. У мене є дівчата. Я гуляю з ними, відриваюся, витрачаю гроші на спільні туси, коли мені нудно чи коли вони благають про це. А ти мене вразила наповал своєю непробивністю та впевненістю в собі! Цього мені не вистачало для того щоб збадьоритися! – весело відповідав Раян.
– Отже, інтерес може зникнути досить швидко.
– Нііі! Мені буде цікаво з тобою. Я в цьому не сумніваюсь.
– Я теж. – хмикнула Тесс, проковтнувши свої зухвалі слова.
– Ну, а ти? Чому погодилася на побачення зі мною?
– Не хочу втратити роботу. – так само цинічно відповіла вона. – У мене можуть бути неприємності, якщо ти продовжиш з'являтися на прийом і вимагатимеш мене як лікаря. Адже ти вже двічі це робив.
– Отже, холодний розрахунок і тільки. – Надувши губи, Раян розсміявся. – Почекай-но, ти ж не продинамиш мене зараз? – Він серйозно подивився на Тесс, яка злегка здивувалася і підняла свою ідеальну брову.
– Все може бути. Поки ми снідаємо, а там побачимо.
– Ні! Навіть не думай цього робити! Я збираюся піти з тобою на чергове побачення та довести тобі, що я справді гарна партія для такої снігової королеви як ти.
Тесс неохоче визнавала, що Раян цікавий їй не лише своєю привабливою зовнішністю, але й манерою підтримувати бесіду. Він був нахабним, але відвертим. Сміливо говорив правду і не приховував свого статусу, що говорило про нього багато. Немає таємниць, поки що немає і розчарувань. Вона все ще не визначилася з тим, чи може він стати загрозою її почуттям, і чи зможе вона в нього закохатись, але було очевидно, що це можливо.
Щось притягало її до нього, але це було швидше спортивним інтересом ніж закоханістю. Тесс слухала смішні історії з життя хлопця, і коли вони залишили кафетерій, зрозуміла, що щось у ньому є загрозливе. Багатенький хлопчик, який користується своєю привабливою зовнішністю міг би ощасливити будь-яку дівчину. Він не дурний, хоча й зарозумілий, має почуття гумору та вміє гостро відповідати на гострі питання. І можливо, він може стати тим ковтком повітря, яке так необхідне Тесс.
– Як я розумію, – відкривши пасажирські двері таксі, Раян напружився. – Провести тебе до дому я не можу. – Тесс мовчки кивнула. – Цілуватися ми теж не будемо. – На губах дівчини спалахнула щира усмішка, що буквально вразила його наповал. – Звісно ж, це лише перше побачення. Про секс я взагалі мовчу. – Він махнув рукою і перш ніж Тесс сіла в салон авто, ризикнув запросити її на друге побачення. – Може сьогодні ввечері знов зустрінемось? Обіцяю бути винятково ідеальним!
Тесс не стрималася і хіхікнула, чим здивувала себе навіть більше, ніж свого настирливого співрозмовника. Вона сумнівалася в собі, але все ж таки зважилася на чергову авантюру, погодившись на другу зустріч. Поки таксист не погрожував їм втратою свого терпіння, Тесс попросила мобільний телефон Раяна. Він вочевидь здивувався, але швидко простяг їй свій айфон. Набравши свій номер і дочекавшись вібрації у своїй кишені, Тесс ще раз посміхнулася йому:
– Я буду готова о восьмій. Напиши мені адресу ресторану, і я приїду сама.
– Добре. – загадково посміхаючись, Раян прокрутив свій мобільний телефон двома пальцями і провів поглядом таксі, що вже від'їжджало. Він так і стояв на місці, не зводячи очей з автомобіля, поки те не зникло за поворотом.