Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

Тесс довго не могла вибрати відповідне вбрання для вечірнього побачення, відзначивши, що її мізерний гардероб зовсім не призначений для зустрічей з такими заможними чоловіками як Раян. Вона настільки була занурена у навчання та роботу у госпіталі, що зовсім забула про те, що іноді потрібно оновлювати свою колекцію. Про дорогий повсякденний одяг й мови не могло бути, хоча раз на кілька місяців вона могла дозволити собі купити щось з колекції Гуччі. Тесс все ще не могла позбутися відчуття безпорадності свого минулого, тому намагалась заощаджувати гроші, купуючи лише необхідні речі. 
А ще в маленькій скринці для прикрас Тесс мала золоту картку, яку їй залишив Едгар, після того як Елліас зник з її життя. Він наголошував при кожній зустрічі, щоб вона користувалась нею без вагань, та Тесс не могла цього зробити і не мала наміру робити це в майбутньому. Менш за все їй потрібні були гроші сусіда, який залишив їй безлімітну картку як натяк на щось, чого Тесс не мала сили зрозуміти.
Згадавши про Елліаса, вона відкрила скриню і подивилася на ведмежа, що так само як і першого дня переливався всіма кольорами світла. Тесс закусила нижню губу і відчула, як втрачає свою впевненість. Її вії здригнулися і з очей покотилися сльози. Як би вона не намагалася, наскільки не була б холодною та відчуженою, а все ще відчувала сильні почуття і не може забути чоловіка, в якого закохалася сама того не усвідомлюючи.
– Елліас. – Видихнула вона і опустилась на коліна, стискаючи в долоні ведмежа. Тесс благала його, звертаючись до сусіда подумки та вголос озвучувала свої думки. – Я так втомилася від тебе! Відпусти мене! 
За пів години Тесс вже заспокоїлась, нанесла легкий макіяж і заварила каву, коли на її мобільний телефон прийшло повідомлення від Раяна. В лаконічному смс було вказано адресу ресторану, час зустрічі та ініціали РЗ. Усміхнувшись екрану, вона відчула деяке полегшення. Наче важкий камінь зірвався з краю її серця, звільняючи місце новим почуттям.
Вона приїхала до ресторану, запізнившись на десять хвилин через неможливість таксіста вчасно знайти її будинок. Як і очікувалося, ресторан був одним із найкращих у місті. Його частими відвідувачами були політики та різного роду впливові та заможні жителі. В цей заклад не можливо було зайти будь-кому без резервації місця. Ще раз перерахувавши гроші у своєму гаманці, Тесс скривилася і провела пальцем по карті, яку взяла про всяк випадок. Це була її карта заощаджень і на ній вже накопичилась невеличка сума, якої повинно було вистачити на випадок непередбачуваних обставин.
Обличчя Тесс горіло вогнем, коли вона підійшла до стійки, де в неї запитали реєстрацію столика і досить грубо вказали на її невідповідний вигляд. Дівчина у яскраво-червоній сукні гидливо оглядала Тесс і кілька разів цокнула язиком в роті, ніби підкреслюючи свою перевагу над зніяковілою відвідувачкою. Не витримавши такого зверхнього ставлення, Тесс хотіла вже бігти геть, але її зупинила чиясь тепла рука. Вона здригнулася і перевела погляд на хлопця, що розпливаючись у усмішці стояв поруч.
– Щось не так? – Запитав Раян.
– Пане, – дівчина змінилася в обличчі і ледве не тримтячим голосом перепитала. – Це ваша гостя?
– А чия ж ще?! – хмикнув Раян і безцеремонно взявши Тесс за руку, повів її за собою.