Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"

Мені хотілося втекти, взагалі втекти з цього будинку. Але треба завершити справу. Потрібно розібратися з Климом, а потім і з Германом.

- Я не хотів.

- Ти не думав, що боляче дізнаватися про зраду коханої людини. Ти думав, що дізнавшись, я кинуся в твої обійми? Ти ж мені приніс погану звістку.

- Знаю, таких раніше вбивали. Я не подумав про це. Я люблю тебе. Кохання затьмарило мені очі.

- І що мені робити з твоєю любов'ю, та з моєю любов'ю до Германа? Клим, ти мене не любиш, ти використовуєш мене у досягненні своєї мети.

- Мети? У мене немає мети, - про що вона говорить. Вона не може знати про мою мету.

- Твоя мета, любов до мене. Але я тебе не кохаю.

Уф, викрутилась, я мало не висловила йому все, що було у мене на язику. Він мене розлютив, треба бути стриманіше. Він не повинен здогадатись про нашу підозру.

- Лізо, ти моє кохання, - я надто підозрілий, ніхто не знає про мою мету.

Мені треба ще хвилин двадцять потриматись. А так хочеться просто заревіти. Герман мене зрадив, він зрадив. Мій коханий мене зрадив. Як це болячи відчувати себе зрадженою.

- Я заберу ці фото.

- Так, звичайно.

Я таки не змогла тримати в собі сльози образи. Я схилила голову і ревіла. Він підвівся, поклав руку на плече.

- Не треба. Дай мені заспокоїтись. Я не можу в такому стані потрапити на очі Тетяні Вікторівні.

- Я вже не радий, що тобі завдав стільки болю, - він дійсно не думав, що завдасть коханій стільки болю.

- Ти не правильно поступив, що зробив ці фото, але якщо вони є, то правильно, що мені показав.

- Ти скажеш Герману, що я їх тобі дав?

- Ти боїшся?

- Ні.

- Я подумаю що мені робити.

Спочатку тебе гада виведу на чисту воду.

Я підійшла до вікна, там мав бути умовний знак, що все зроблено, і Герман вже пішов. На доріжці валялася пачка цигарок.

- Ти сьогодні з ним розмовлятимеш?

- Климе, ти свою справу зробив. Яка тобі різниця.

- Я просто так спитав. Вибач мене.

Я мовчки вийшла. Мені треба було поговорити з Германом про Клима, а я не могла себе змусити, зараз бачити Германа. Я написала йому, що справді розболілася голова, поговоримо потім. І щоб він приїхав додому, як завжди. Я мушу заспокоїтися, поки з ним стосунки з'ясовувати не буду. Я зачинила кімнату, пішла в душ, стала під їли теплу воду і плакала. Чому я погодилася йому підіграти? Що мені робити? А потім раптом згадала, я ж мабуть вагітна, у мене буде дитина. Мені не можна хвилюватись. Я різко заспокоїлася. Приклала руки до живота. Привіт малий! Вибач мені, я більше не хвилюватиму тебе. Я люблю тебе дуже дуже. Я почала посміхатися, я не одна, в мене буде дитина. Я не буду більше плакати і хвилюватися. Завтра мені нічого не завадить піти у консультацію. Я вирішила, поки нікому не говорити про дитину, навіть своїм батькам. Я сховала фотографії, тепер треба подумати, як діяти далі.

Ми всі сиділи у вітальні, коли прийшов Герман. Я, як завжди, підійшла і поцілувала його тільки в цей раз в щоку. Зробила це через силу, але поки що не час з'ясовувати стосунки. Потім ми разом піднялися до себе. Мені так хотілося йому надавати ляпасів, влаштувати грандіозний скандал, кинути у нього фотографії, та роздряпати його красиве обличчя. Поки що не час, та й хвилюватися мені не можна.

Він вийшов із душу, я стояла біля вікна. Як завжди підійшов і обійняв мене ззаду поклавши голову мені на плечі.

- Як все пройшло?

- Чудово буде, якщо ми його сьогодні зловимо його на гарячому.

- Я пів дня спав в офісі.

- Це добре, я не змогла заснути.

 У мене свербіл язик запитати, «з ким спав цього разу».

Він розгорнув мене до себе, я подивилася в його привабливі очі. Мені так не хотілося, щоб те, що я знаю про нього, було правдою. Від образи у мене таки почали з'являтися сльози.

- Ти чого? Лізо, ти через нього надумала плакати? Давай я просто піду тому виродку наб'ю морду, і примушу його зізнатися.

- Не треба. Я здається не вчасно застудилася. Піду чаю поп'ю.

 А хто тобі наб'є морду. Ти навіть не відчуваєш своєї провини.

Я спустилася вниз, і тут як тут з'явився Клим. Ймовірно, він даремно вчора знімав гіпс, щоразу ступаючи він кривився. Болить і мовчить. Він має сьогодні знайти те, що шукає. Бо я не хочу залишатися у цьому будинку.

- Ви поговорили?

- Клим, а тобі яка справа?

- Але ж, я, як би теж учасник твоїх неприємностей. Я хвилююся за тебе.

- Якщо переживаєш, то навіщо сказав за фото.

- Ну тоді було б не чесно по відношенню до тебе.

- Клим, ти краще подумай про свою ногу і про Ліду. А я про себе сама подбаю.