Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 47

- Доброго дня, Тамара Іванівна, - попри те, що мій настрій далекий від оптимістичного, а голову заполонили різні думки, і більшість з них ні чорта не райдужні, все ж таки посміхаюся мамі Лери, коли та відкриває мені дверцята. Хоча я явно не очікувала побачити жінку вдома. Наразі четверта година дня, тож якось швидко Тамара Іванівна повернулася додому з роботи.

- Емілі? - Та схоже не одна я тут така, хто в легенькому ступорі від побаченого. Жінка теж не очікувала побачити мене на порозі своєї квартири.

- Я до Лери, - і радості на обличчі Тамари Іванівни я не спостерігаю. На мою хоч і кислу, але все ж таки посмішку, відповідної реакції не було, навпаки, жіночка не приховує того, що не надто сильно рада моїй появі. Хоча зазвичай ми з нею гарно контактували й вона була рада тому, що в її доньки такі подруги як я, "з головою на плечах". Бо саму Лерку могло деколи заносити й потрібна була та людина, яка приводила дівчину до тями, остерігаючи від необдуманих вчинків.

- Навіщо? - А до цього питання я взагалі не була готова. Кожен раз, коли жінка була вдома, вона радо запрошувала мене пройти у квартиру, запевняла відчувати себе як вдома та пропонувала поїсти.

- Поговорити з Лерою, - а тут ні пожувати, ні зайти, та і відчувати себе як вдома Тамара Іванівна мені явно не пропонує.

- Навіщо?

- Мамо, Емілі прийшла до мене, - на друге поспіль "навіщо" я не мала відповіді, і добре, що на горизонті з'явилася людина, до якої я і приперлася, і яка позбавила мене нагальності шукати адекватну відповідь на це не зовсім адекватне питання. - Емілі, проходь.

Лерка відтіснила свою матір в сторону, схопила мене за руку й затягнула у квартиру ледве не силоміць, бо погляд Тамари Іванівни не передбачав нічого хорошого. Здавалося жінка одними тільки очима натякала на те, що мені потрібно відмовитися від цієї затії й прямувати своєю дорогою, обходячи її доньку десятою дорогою.

- Леро, - ми вже чимчикували до кімнати дівчини, як нам в спину прилетіло це холодне "Леро". Не знаю як подругу, але мене пробрало тремтіння, настільки льодяним був голос зазвичай добродушної та приємної Тамари Іванівни. Наразі це була зовсім інша людина. - Ти всі завдання зробила?

- Так, мамо, - не знаю, на який контроль жінка взяла свою доньку, схоже на дуже суворий, бо в іншому випадку Лерка б почала обурюватися, що вона вже не маленька дитина й сама може вирішити, що і коли їй робити. Все ж таки їй не вісім років, і вчиться вона вже не в школі. Та натомість подруга адекватно реагує на це питання і таке враження з секунди на секунду схопиться з місця, покине мене напризволяще та побіжить за щоденником, щоб продемонструвати рідній, що вона кругла відмінниця.

- Я перевірю. У вас десять хвилин.

Візит до подруги перетворювався в машину часу, яка переспрямовувала мене в шкільні часи, коли батьки тримали нас всіх під контролем. Та попри все я подріботіла вслід за Леркою. Десять хвилин і то краще, ніж нічого.

- Лера, - ще більше я сторопіла, коли побачила обстановку в кімнаті дівчини, де було все охайно складено, а на столі знаходилися зошити та підручники, навіть ті, яких у нас не було по програмі. - Ти можеш пояснити, що відбувається?

- Я в повній дупі, Емілі, - краще і не скажеш. Подруга ідеально схарактеризувала те, яку я картину побачила на вході в цю квартиру. - До нас вже двічі приходили поліціянти перевірити, чи я нікуди не втекла. Вони робили обшук на предмет заборонених речовин. Перевіряли все, ледве не до трусів.

- А чому твоя мама так дивно відреагувала на мій візит до тебе? - Гаразд, ця вся картинка ідеальної дівчинки можливо була влаштована не просто так. Потрібно було показати правоохоронцям, що ті таблетки реально випадково опинилися в сумці Лери, а насправді вона зразкова дівчина, яка думає про навчання і в якої немає часу на різну нісенітницю. Та чому Тамара Іванівна так вороже до мене поставилася? Це ж не реально було не помітити.

- Емі, ти тільки не злися й не стресуй, добре? - І знову ситуація, яка вибивала ґрунт у мене з-під ніг, бо загалом це я вгамовувала Леру. Заспокоювала її, щоб вона не творила дурні. А якщо не вдавалося вчасно втихомирити, то вже тоді заспокоювала після того, як подруга цю дурню все ж наробила.

- Добре, - не факт, далеко не факт, що не буду злитися, і тим паче не буду стресувати, але цікавість бере гору і я запевняю дівчину, що я байдужа брила льоду, яка не вміє видавати хоч якісь рефлексії.

- Мама думає, що це якось пов'язано з тобою.

- Що пов'язано? - Кепське пояснення, воно робить тільки гірше, взагалі не прояснюючи ні чорта. Ні краплі, твою ж... Ну, ось, схоже мої запевняння в тому, що я буду триматися молодцем, вже тріснули по швах. Бо мене починає розпирати від емоцій, а Лерка навіть ще нічого не видала.

- Ну, ці таблетки, що в мене знайшли, вся ця поліція, ці всі перевірки й таке...

- І це все пов'язано зі мною? - Подруга ще щось хотіла сказати, ще доповнити цей список, в якому по думці її матері саме я була вина, але вирок оголошено, тож вже можна його оскаржувати. Чим я тут же й починаю займатися, перебиваючи дівчину. - З якого це... переляку?

Інше слово крутилося на язиці, зовсім інше. Гидке, як і поточна ситуація. Але воно ідеально характеризувало той стан, в якому я знаходилася.

- Не знаю. Вона не каже, лиш торочить, що ти теж в цьому якось замішана...

Панове присяжні, прошу записати важливу поправку - я в повному а.у.ї

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 50 51 52 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"