Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

Я й не сперечалася. Чоловік тримав мене за руку. Згадую, як ми вперше приїхали на цей острів і Адам всюди водив мене за руку. 

Опинившись у будинку, Адам дав мені свої сухі речі і чисте полотенце. У ванній кімнаті були тільки його речі, тож митися довелося його гелем. Я швидко прийняла теплий душ і вийшла. 

– Я зробив тобі гарячий чай, – вказує на келих для віскі. – Ти пий, а я поки піду прийму душ. 

– Дякую. – Посміхаюся. 

В нього є чай, але немає чашки. Адам пішов до ванної, а я поспіхом оглянула його будинок. Тут лише один поверх і три кімнати, не рахуючи ванну і туалет. Кухня, спальня й вітальня. Тут дуже мало речей, тільки найнеобхідніші, а це означає, що тут Адам не живе довго. Просто місце, де він може залишитися на якийсь час, якщо це потрібно. 

Адам вийшов з ванної кімнати, коли я вже випила чай. 

– Як себе почуваєш? – Підходить до мене і перевіряє температуру. 

– Вже краще, – хоче відійти, але я піддаюся спокусі і обіймаю його. – Дозволь мені просто постояти так.

– Звичайно. 

Обіймає у відповідь. Заплющую очі і просто слухаю, як Адам дихає, його серцебиття і стає так спокійно на душі. Це дуже егоїстично з мого боку, але я так хочу обійняти його.

– Я постелю собі на дивані, а ти спи на ліжку. 

– Це не обов'язково, – відходжу на крок. – Ми можемо спати на одному ліжку. 

– Келі..

– Просто спати, нічого більше! – Вирішую уточнити, бо це дивно звучало. 

– Гаразд. 

Приблизно за годину ми вже спали в обіймах один одного, самі того не знаючи.