Читати книгу - "Кров Амбера"

І тим не менше, вітри та звуки продовжували бушувати, і я нічого не міг розгледіти за темною стіною, яка, здається, повільно наступала на нас з усіх сторін.

— Фактор обмеження ще явно не досягнутий, — зауважив я.

— Ти правий, — реготнув він. — Хоча ти і зупинився, але все одно перейшов певну критичну межу, і тому тепер процес безконтрольний.

— О, — промовив я, — скільки ж це буде продовжуватися, поки не спрацює та згадана тобою система природного обмеження?

— Це станеться вже після того, як вона повністю анігілює ділянку, де стоїмо ми, — відповів він.

— Вона розходиться у всіх напрямках так само, як і направляється в нашу сторону?

— Так.

— Цікаво. Але ЯКА ж критична маса?

— Мені доведеться показати тобі. Але спочатку нам краще підшукати нове місце. Це зникає. Візьми мене за руку.

Я стиснув його долоню, і він провів мене в інше Відображення. І на цей раз я викликав Логрус і здійснив таку ж операцію, тільки ми тепер стояли зовні кола, в той час, як він обмежувався спостереженням. На цей раз я не дав би процесові стати безконтрольним.

Коли все було закінчено і я стояв, тремтячи, дивлячись на створений мною невеликий кратер, він поклав мені руку на плече і сказав:

— Як тобі відомо в теорії, це і є кінцева міць, що стоїть за усіма твоїми заклинаннями. Сам Хаос. Але працювати з ним безпосередньо небезпечно. Однак, як бачиш, можливо. Тепер, дізнавшись це, ти навчений повністю.

Така кінцівка була дуже вражаюча. До того ж вона жахала. І для переважного числа ситуацій, які я міг уявити, це скоріше можна було порівняти із застосуванням ядерної зброї для стрільби по горобцях. Так ось відразу я не міг уявити жодних обставин, за яких мені захотілося б вдатися до такої техніки, до тих пір, поки Віктор Мелман дійсно не розлютив мене.

Міць продовжує цікавити мене у всіх своїх проявах, масштабах і стилях. Вона була частиною мого життя настільки довгий термін, що я вважаю, що добре знайомий з нею, але сумніваюся, що коли-небудь повністю її зрозумію.

10

— Саме час, — сказав я тому, хто крився у темряві.

Після цього звук видала не людина. Це було тихе гарчання. Я гадав, на що схожий цей звір, але був упевнений, що напад не змусить себе чекати. Однак, нападу не було. Замість цього рик вщух, і те, що таїлося в темряві, заговорило знову:

— Відчуй страх, — долинув шепіт.

— Відчуй сам, — порадив я йому, — поки ще можеш.

Судячи по звуках, подих його був тяжким. За моєю спиною танцювали язики полум'я. Дим ретирувався якнайдалі з поля зору на протилежну сторону табору, наскільки йому дозволяла довжина мотузки.

— Я міг би вбити тебе, поки ти спав, — повільно промовив він.

— Ну й дурень, що не зробив цього, — відгукнувся я. — Це тобі дорого обійдеться.

— Я хочу подивитися на тебе, Мерлін, — заявив він. — Я хочу побачити тебе спантеличеним. Я хочу побачити твій страх. Я хочу побачити твої муки перш, ніж побачу твою кров.

— Тоді, як я розумію, це справа більше особиста, ніж професійна?

Донісся дивний звук, і лише через кілька секунд я зрозумів, що це нелюдське горло намагається видати смішок.

— Давай домовимося, що це так, маг, — відповів потім він. — Виклич свій Знак, і твоя зосередженість захитається. Я впізнаю його і розшматую тебе перш, ніж ти зможеш застосувати його.

— Дуже люб'язно з твого боку, що ти попередив мене.

— Я просто хотів виключити цей варіант з твоїх пошуків. Змія, що обвиває твою ліву руку, на цей раз тобі теж не допоможе.

— У тебе хороший зір.

— У таких справах — так.

— Тепер ти, напевно, бажаєш обговорити зі мною філософію помсти?

— Я чекаю, коли ти зірвешся і зробиш якусь дурницю, доставивши невимовну радість моєму марнославству. Я обмежив твої дії до чисто фізичних можливостей, і тому ти приречений.

— Тоді чекай далі, — глузливо дозволив я.

В кущах почувся шум руху, коли щось підкралося ближче. Однак, я як і раніше не бачив його. Тоді я ступив вліво, щоб дати світлу від багаття дістатися до цього затемненого ділянки. І в кущах щось блиснуло невисоко над землею. Світло багаття відбилося від єдиного палаючого ока.

Я трохи опустив клинок, направивши його на око. Якого біса! Всі відомі мені тварюки намагаються захистити очі.

— Банзай! — Закричав я, стрімко кинувшись в атаку. Розмова, здається, застиг на мертвій точці, і мені не терпілося перейти до інших справах.

Він миттєво піднявся і з величезною енергією кинувся на мене, ухилившись від випаду мечем. Це виявився великий чорний карновухий вовк, він вислизнув від жахливого рубаючого удару, якого я спробував завдати, і кинувся прямо мені на горло.

Ліве передлокіття моєї руки автоматично злетіло на перехоплення, і я сунув його в розкриту пащу. В той же час я розмахнувся і вдарив руків'ям меча йому по голові збоку. Після цього сила захоплення зубів ослабла, навіть коли мене кинуло на спину, але щелепи не розтулилися, прокусити куртку і шкіру на руці. Я ж постарався розвернутися і протягнути його, перш ніж упасти на землю, підім'яти його, заздалегідь знаючи, що так не вийде.

Я впав на лівий бік, спробував перекотитися і завдати додаткового удару кінцем руків'я по черепу звіра. Тут мені, для різноманітності, посміхнулося щастя, так як я зрозумів, що ми впали неподалік від багаття і я все ще розвернутий в зручному напрямку. Я кинув зброю і намацав правою рукою його горло. Горло захищали міцні м'язи, і не існувало ніякої можливості надавити на його сонну артерію. Але я прагнув не до цього.

Моя рука піднялася вище, обвила шию і зімкнулася під нижньою щелепою, де я і натиснув щосили. Я засукав ногами, поки не знайшов точку опори, а потім відштовхнувся як ногами, так і руками. Просування було незначним, проте його виявилося достатньо, щоб штовхнути його голову в багаття.

Якусь мить нічого не відбувалося, тільки цівка крові прокладала дорогу на моєму зап'ясті в його рот, а звідти знову назовні. Щелепи його тримали як і раніше міцно і боляче.

Кілька секунд потому моя рука звільнилася, коли шерсть на його спині і загривку охопило полум'я, і він спробував відповзти від вогню. Мене штовхнуло в сторону, коли він піднявся і вирвався, видавши пронизливе виття. Я перекотився на коліна і підняв руки, але він більше не нападав, а кинувся повз мене в ліс, в напрямку протилежному тому,