Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-Після того, що між нами було... - хмикнув чоловік, - якось безглуздо було б тобі викати!

            Стьопка хотіла обуритися, мовляв, нічого такого не було, як вони вже дійшли до санвузла.

-Сама впораєшся?

-Впораюсь! - надулася жінка, - а рушник можна попросити?

-В шафі. Там же халат. Загалом, бери, що хочеш! -  зачинив за собою двері.

            Степанія присіла на краєчок ванни і озирнулася. Гарна обстановочка… Відразу захотілось зробити собі таку ж у дідовій хаті. Стіни, біля яких стояли ванна, раковина та унітаз, були обкладені каменем, а інші стіни і стеля – зроблені з масивних дерев’яних колод, плитка на підлозі у вигляді річкових камінців, а також біла сучасна сантехніка. Цікавий стиль, у місці такого не побачиш.

             Повільно підвелася, зачинила двері на клямку. Подивилася на себе в дзеркало і скривилася. Опудало! Кучеряве волосся, сплуталося і стирчало у різні боки. Під очима синці, на вилицях ями. «А я непогано схудла!» Скинула сорочку і почала вивчати тіло. Живіт запав, ключиці випирали, стегна зменшилися в об’ємі. «Хоч якась хороша новина!»

            Під раковиною знайшлися ваги. Коли Степаня стала на них, мало не заволала від щастя! Мінус десять кіло! Та вона стільки важила років у двадцять! Подивилася на груди і знову вразилася. Вони, якраз не схудли, а ніби, навіть, набрякли, стала вищими, пружними. Степанія обмацувала себе і радісно посміхалася. Скільки років вона пробувала різні  дієті – і нічого. Сидяча робота та шкідлива їжа робили свою брудну справу. Все збиралася купити абонемент у спортзал, та це так і залишилося в планах. А тут, само собою схудлось! Мрія, а не фігура! Для ідеалу ще б кілограмів п'ять зі стегон скинути…

            На радощах жінка вирішила прийняти ванну, відгвинтила крани, знайшла хвойну піну і вилила ковпачок у воду.

            Всі ці нехитрі дії витратили останні сили, тому коли вона поринула в теплу ароматну воду зрозуміла - з неї не вибратися. А полежала з півгодини, розімліла і зовсім знесиліла. Але вибиратися ж якось треба.

             Сяк-так вимила свою копицю на голові, використавши єдиний знайдений шампунь, який знайшла на полиці - дегтярний. «Фу! Він смердить  мастилом! Я думала таким воші та блохи травлять! Може ведмедик страждає на педикульоз? Ні, я не буду про таке думати! Ха-ха-ха!»

А потім Степанія вирішила злити воду, щоб прийняти душ, але непомітно задрімала і прокинулася зненацька від звуку клацання. Повернула голову у бік дверей і побачила величезні очі відказника.

-Ой... - пискнула вона і спробувала прикритися руками, оскільки вода вже повністю зійшла.

-Ти чому не відкривала? - заревів чоловік, ну точно як ведмідь!

-А? - запитала Стьопка зі сну нічого не розуміючи.

-Я стукав!

-Н-не чула, задрімала! - вона, сіла, обхопивши коліна руками, намагаючись сховатися від палючого погляду.

-Якого біса тебе потягнуло приймати ванну? У тебе сил зараз, як у мурахи!

-Слухай, я розумію, ти господар будинку і таке інше, але може ти вже вийдеш і даси мені одягнутися?! - їй хотілося це обурено вигукнути, але вийшов жалюгідний схлип.

-Саме так, я господар! - мужик посміхнувся, але дивився в очі, не намагаючись нишпорити очима по тілу, - тому не допущу, що б ти тут втопилась! Я й так тебе ледве з того світу витяг! Вставай! - він простяг руку з великим махровим халатом і розгорнув його перед жінкою, - я не підглядатиму!

-Дякую, я сама! – прошипіла Стьопка.

-Ти себе у дзеркалі бачила, самостійна ти моя?! Ледве жива!

-Я не ваша! - обурилася жінка, - вийдіть, будь ласка, я сама можу!

-Нифіга! - не погодився відмовник, - ти ще звалишся, голову розіб'єш, а я занадто старий, щоб нову наречену ще двадцять років чекати! -  і ще посміхається, гад!

-Смію нагадати, що ти від мене відмовився! — Стьопа від обурення теж почала йому тикати.

-Каюся, дурний був, забираю свої слова назад! - і ще ширше посміхнувся. Стьопка подивилася на його гарну усмішку, яку зовсім не псував шрам і здивувалася, від чого мужик себе виродком назвав? Красивий до неподобства! Але вголос сказала інше:

-Пізно забирати! Я все чула! Вийдеш ти нарешті?!

-З бабою сперечатися - даремно час гаяти! – зітхнув відказник. Степанія вже зраділа, що він зараз піде. Але ж ні! Він просто затис халат підборіддям, нахилився і як пушинку підняв її за плечі. Жінка верещала, хотіла відбитися від загребучих рук, але добилася тільки того, що його руки зісковзнули з мокрого тіла і обхопили груди.

Завмерли обидва. Степаня злякано дивилася в його зіниці, що розширилися, і не дихала. Проте, не дихав і він. Здавалось, температура у кімнаті підскочила на кілька градусів.

             Відказник опустив очі і подивився на півкулю у своїй долоні. У Степанії підігнулися коліна, і вона знову опустилася у ванну. Чоловік підхопив її на руки, не даючи впасти, притиснув до себе і рішуче пішов геть. І весь час, що йшов, не випускав з полону її погляд. Степаня забула про все! Про те, що він відмовився від неї, про те, що дикий звір і про те, що вона зовсім гола!