Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Арос.Призначена вогняному дракону" автора Аніта Мілаєва. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 112
Перейти на сторінку:
глава 20.2

Лія

Дівчина оглянула вже знайому для неї кімнату. Помітивши свої речі на ліжку - зраділа. За ці дні їй дуже не вистачало білизни. Не те щоб новий одяг був незручним, ні. Штани й сорочка були з м'якої тканини, але відсутність білизни приносила дівчині дискомфорт. Швидко роздягнувшись, Лія наділа спідню білизну. Свій одяг не взяла, не хотіла відрізнятися від місцевих жителів. Щоб зливатися з натовпом, довелося одягнутися в той, у якому була до цього.

Хотілося б прийняти ванну, але часу витрачати не стала.

Одягнувшись, відчинила двері. У коридорі на неї чекав сюрприз у вигляді двох стражників. Тепер Лія могла розглянути їх зблизька, хоч і недовго.

На карателях був чорний обтислий одяг, за спиною прикріплена накидка з емблемою дракона, на лобі кріпився кристал.

Побачивши своїх охоронців, крадійка поспішила повернутися в спальню.

«І де пропадає Деміон тоді, коли дуже потрібен? ».

«Я тут», - матеріалізувався біля неї дух.

"Ух ти! Як тобі вдалося тут з'явитися? Тут ніби як полог ».

«Він на мене не діє. Я частенько тут бував. Знаю кожен закуток ».

«Чому ти раніше не з'явився?»

«Ви так мило летіли на Ацакі45, я не став вам заважати. А потім ти переодягалася, не хотів тебе бентежити, тому простежив, куди пішов Рей, а тепер ... - Деміон замовк, спостерігаючи як Лія зв'язує простирадла.- А що ти робиш? »

«А на що схоже?» - дівчина закінчила зв'язувати між собою простирадла і стала прив'язувати один кінець за ніжку ліжка.

«Ти збираєшся на цьому спуститися?» - не повірив Деміон.

«Точно», - підтвердила його здогадки Лія.

«Цією довжини навіть на половину стіни не вистачить. Ти розіб'єшся! »- захвилювався друг.

«Мені цього і не треба, просто немає часу весь шлях спускатися по стіні. Економлю час, розумієш? ».

Дівчина перевірила вузол, прив'язаний до ніжки ліжка.

«Ліє, не варто так ризикувати. З Рейгалем можна домовитися ».

«Домовленість існує для того, щоб її виконував слабший», - процитувала Лія, відкриваючи вікно і стаючи обличчям до спальні, спиною до вулиці.

Спустивши простирадла вниз, вона, вхопившись за саморобну мотузку, відштовхнулася від краю підвіконня і почала спуск.

-Я не можу на це дивитися.

Деміон відвернувся від вікна.

-Не дивись, це ніяк не завадить, мені спуститися.

Дівчина спритно і швидко здолала частину стіни, на яку вистачило саморобного каната.

"Як ти там?"

«Твоїми молитвами», - усміхнулася Лія, шукаючи ногами, куди можна стати і руками виступ, за який можна вхопитися. Коли відповідний виступ був знайдений, дівчина приступила до важкої частини спуску. Відпустивши мотузку і важко дихаючи від напруги, шукала наявність виступів і виїмок в стіні для наступного кроку.

-Ти досліджував. Знайшов щось цікаве?

-Рей відправився в імператорську канцелярію, - повідомив Деміон. - Я бачив, як він портал відкривав, правда, чомусь за допомогою артефактів.

-А чому він туди пішов? - поцікавилася Лія.

-Він глав верх таємної канцелярії, - повідомив чоловік.

-Це типу хто? Командир взводу? - засміялася Лія, якось посада була не звучною.

“Так Рея ще ніхто не називав”, - подумав про себе Деміон.

-Головний над карателями, - можна так сказати.

-Гадаю, - значна посада.

-Дуже, - підтвердив дух.

Від напруги руки й спина спітніли. Лії здавалося, що весь одяг прилип до тіла. Не дуже приємне відчуття.

-Одне радує, як повернуся у свій світ, навички скелелазіння не втрачу.

-Так ти постійно у себе так по стінах лазиш? - здивувався Деміон.

-Частенько, правда зазвичай з підстрахуванням і на спеціальних скеледромах. Але такий досвід теж корисний. Ой.- Дівчина зіслизнула ногою з дрібного виступу, але швидко зорієнтувавшись, перенесла силу тяжіння на іншу ногу, шукаючи більш міцний.

-Що там? - злякався Деміон.

Вони спілкувалися тихо, але при цьому прекрасно чули одне одного.

-Все нормально. А ти що там робиш?

-Вивчаю спальню. Стіни перефарбували. Ліжко змінили.

-Пффф. А ти знав, як було до цього?

-Знав. До речі добре, що жінку не приводив минулі ночі, - констатував чоловік.

-Чому ти зробив такий висновок? - засміялася Лія.

- Постільна білизна, яку ти так спритно використала у своїх цілях, з бавовни. А, коли у Рея гості жіночої статі, то прислуга, отримавши попередньо наказ, застеляє з сіланіза46. Він дуже м'який, холодний і слизький, - просвітив Деміон.

-Які пізнання в перевагах господаря цього будинку.

Лія опустила голову, дивлячись на ноги, повертатися, було ризиковано, на радість, земля була близько.

-Про це я і хотів поговорити.

Лія зробила останні випади.

-Про що?

-Рейгалем - мій брат.

-Рейгалем?

Лія стрибнула на землю і повернулася. Добре, що він приголомшив її цієї інформацією не нагорі, точно б зірвалася.

«От чорт !!!»

«Хто такий чорт? Все в порядку? »- не зрозумів Деміон.

«В даному випадку чорт - це твій брат».

На Лію дивилися малахітові очі, їх власник, схрестивши руки на грудях, стояв поряд з утікачкою.

-Бачу, ти згадала моє ім'я! - продовжуючи розглядати дівчину, посміхнувся інфанту.

-Не згадаєш тут, - пробубоніла Лія.

-А я все думав, як ти пройшла через перший поверх повз прислугу.

«Рей так швидко повернувся від імператора».

Деміон з'явився біля брата.

«О, взяв із собою підмогу», - зауважив Деміон, розглядаючи двох чоловіків, які стояли трохи далі інфанту.

«Пфф».

Чоловік підійшов ближче до дівчини.

-Раз ти вже спустилася, мабуть, почнемо запланований захід, - Рейгалем хижо посміхнувся.

Взявши Лію за руку, він попрямував углиб саду, далі від фортеці.

«Розкажи йому, хто ти!» - мало не волав Деміон.

«Знущаєшся? Те, що він твій брат, суті не міняє ».

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 50 51 52 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"