Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лія

Дівчина оглянула вже знайому для неї кімнату. Помітивши свої речі на ліжку - зраділа. За ці дні їй дуже не вистачало білизни. Не те щоб новий одяг був незручним, ні. Штани й сорочка були з м'якої тканини, але відсутність білизни приносила дівчині дискомфорт. Швидко роздягнувшись, Лія наділа спідню білизну. Свій одяг не взяла, не хотіла відрізнятися від місцевих жителів. Щоб зливатися з натовпом, довелося одягнутися в той, у якому була до цього.

Хотілося б прийняти ванну, але часу витрачати не стала.

Одягнувшись, відчинила двері. У коридорі на неї чекав сюрприз у вигляді двох стражників. Тепер Лія могла розглянути їх зблизька, хоч і недовго.

На карателях був чорний обтислий одяг, за спиною прикріплена накидка з емблемою дракона, на лобі кріпився кристал.

Побачивши своїх охоронців, крадійка поспішила повернутися в спальню.

«І де пропадає Деміон тоді, коли дуже потрібен? ».

«Я тут», - матеріалізувався біля неї дух.

"Ух ти! Як тобі вдалося тут з'явитися? Тут ніби як полог ».

«Він на мене не діє. Я частенько тут бував. Знаю кожен закуток ».

«Чому ти раніше не з'явився?»

«Ви так мило летіли на Ацакі45, я не став вам заважати. А потім ти переодягалася, не хотів тебе бентежити, тому простежив, куди пішов Рей, а тепер ... - Деміон замовк, спостерігаючи як Лія зв'язує простирадла.- А що ти робиш? »

«А на що схоже?» - дівчина закінчила зв'язувати між собою простирадла і стала прив'язувати один кінець за ніжку ліжка.

«Ти збираєшся на цьому спуститися?» - не повірив Деміон.

«Точно», - підтвердила його здогадки Лія.

«Цією довжини навіть на половину стіни не вистачить. Ти розіб'єшся! »- захвилювався друг.

«Мені цього і не треба, просто немає часу весь шлях спускатися по стіні. Економлю час, розумієш? ».

Дівчина перевірила вузол, прив'язаний до ніжки ліжка.

«Ліє, не варто так ризикувати. З Рейгалем можна домовитися ».

«Домовленість існує для того, щоб її виконував слабший», - процитувала Лія, відкриваючи вікно і стаючи обличчям до спальні, спиною до вулиці.

Спустивши простирадла вниз, вона, вхопившись за саморобну мотузку, відштовхнулася від краю підвіконня і почала спуск.

-Я не можу на це дивитися.

Деміон відвернувся від вікна.

-Не дивись, це ніяк не завадить, мені спуститися.

Дівчина спритно і швидко здолала частину стіни, на яку вистачило саморобного каната.

"Як ти там?"

«Твоїми молитвами», - усміхнулася Лія, шукаючи ногами, куди можна стати і руками виступ, за який можна вхопитися. Коли відповідний виступ був знайдений, дівчина приступила до важкої частини спуску. Відпустивши мотузку і важко дихаючи від напруги, шукала наявність виступів і виїмок в стіні для наступного кроку.

-Ти досліджував. Знайшов щось цікаве?

-Рей відправився в імператорську канцелярію, - повідомив Деміон. - Я бачив, як він портал відкривав, правда, чомусь за допомогою артефактів.

-А чому він туди пішов? - поцікавилася Лія.

-Він глав верх таємної канцелярії, - повідомив чоловік.

-Це типу хто? Командир взводу? - засміялася Лія, якось посада була не звучною.

“Так Рея ще ніхто не називав”, - подумав про себе Деміон.

-Головний над карателями, - можна так сказати.

-Гадаю, - значна посада.

-Дуже, - підтвердив дух.

Від напруги руки й спина спітніли. Лії здавалося, що весь одяг прилип до тіла. Не дуже приємне відчуття.

-Одне радує, як повернуся у свій світ, навички скелелазіння не втрачу.

-Так ти постійно у себе так по стінах лазиш? - здивувався Деміон.

-Частенько, правда зазвичай з підстрахуванням і на спеціальних скеледромах. Але такий досвід теж корисний. Ой.- Дівчина зіслизнула ногою з дрібного виступу, але швидко зорієнтувавшись, перенесла силу тяжіння на іншу ногу, шукаючи більш міцний.

-Що там? - злякався Деміон.

Вони спілкувалися тихо, але при цьому прекрасно чули одне одного.

-Все нормально. А ти що там робиш?

-Вивчаю спальню. Стіни перефарбували. Ліжко змінили.

-Пффф. А ти знав, як було до цього?

-Знав. До речі добре, що жінку не приводив минулі ночі, - констатував чоловік.

-Чому ти зробив такий висновок? - засміялася Лія.

- Постільна білизна, яку ти так спритно використала у своїх цілях, з бавовни. А, коли у Рея гості жіночої статі, то прислуга, отримавши попередньо наказ, застеляє з сіланіза46. Він дуже м'який, холодний і слизький, - просвітив Деміон.

-Які пізнання в перевагах господаря цього будинку.

Лія опустила голову, дивлячись на ноги, повертатися, було ризиковано, на радість, земля була близько.

-Про це я і хотів поговорити.

Лія зробила останні випади.

-Про що?

-Рейгалем - мій брат.

-Рейгалем?

Лія стрибнула на землю і повернулася. Добре, що він приголомшив її цієї інформацією не нагорі, точно б зірвалася.

«От чорт !!!»

«Хто такий чорт? Все в порядку? »- не зрозумів Деміон.

«В даному випадку чорт - це твій брат».

На Лію дивилися малахітові очі, їх власник, схрестивши руки на грудях, стояв поряд з утікачкою.

-Бачу, ти згадала моє ім'я! - продовжуючи розглядати дівчину, посміхнувся інфанту.

-Не згадаєш тут, - пробубоніла Лія.

-А я все думав, як ти пройшла через перший поверх повз прислугу.

«Рей так швидко повернувся від імператора».

Деміон з'явився біля брата.

«О, взяв із собою підмогу», - зауважив Деміон, розглядаючи двох чоловіків, які стояли трохи далі інфанту.

«Пфф».

Чоловік підійшов ближче до дівчини.

-Раз ти вже спустилася, мабуть, почнемо запланований захід, - Рейгалем хижо посміхнувся.

Взявши Лію за руку, він попрямував углиб саду, далі від фортеці.

«Розкажи йому, хто ти!» - мало не волав Деміон.

«Знущаєшся? Те, що він твій брат, суті не міняє ».