Читати книгу - "Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська"

– Сіли всі тихо! Ще раз побачу подібні магічні жарти – ефект буде значно гіршим! Сподіваюсь, я ясно сказала?!

Що ж, здається, шлях до серця студентів було знайдено швидко. Хай не від великої любові до мене, але від страху перед майбутнім покаранням вони нарешті посідали на місця та навіть позакривали свої роти. Любо глянути!

Образливо, правда, що моя думка насправді мало що значить, і це все лише магія, зате хоча б дієво.

– Дуже дякую, – посміхнулась я. – Рада, що ви готові мене вислухати. Що ж, представлюсь. Мене звати Меліса Беллер, я аспірантка лорда Есмонда Флейма, вашого декана і викладача. У лорда Флейма зараз термінова нарада, тож заняття проведу я. Яка тема у вас була останньою?

Якась дівчина підняла руку.

– Відповідайте, будь ласка, – кивнула я їй.

– Методи направлення бойових променевих заклять у замкненому просторі. Ми пройшли підтему відбиття і мали розбирати проникнення.

Цю тему я знала. На щастя, в ній було досить багато теорії і купа цікавих задач. Я розв’язувала їх з задоволенням, хоч і розуміла, що ніколи не зможу застосувати на практиці. Та зараз оте магічне «ніколи» перетворювалось у «колись та й вийде», тож якраз є привід освіжити знання.

На столах у студентів лежали знайомі мені методички, тож я попросила одну, аби не заплутатись у формулах, які востаннє бачила кілька років тому, пробіглась поглядом по тексту, видихнула з полегшенням та почала заняття.

– Як вам відомо, існує декілька типів бойових магічних променів. У питаннях проникнення вони поділяються на дві великі категорії: відображувані лише магічно і відображувані фізичними перешкодами. Перша категорія…

– А це та сама Беллер?

Шепіт був тихим, але я мала досить гарний слух, аби його вловити. Правда, прийняла рішення не реагувати і продовжила.

– Перша категорія характеризується високим ступенем проникнення. Дані закляття легко проходять через стіни, товщу води, одяг, обладунки. Захист, не прошитий специфікованими щитовими закляттями, в даному випадку марний. Варто враховувати, що на подолання більш густого за повітря середовища потрібні більші магічні витрати. Відкрийте сорок сьому сторінку методички та випишіть у конспект таблиці стандартних магічних густин. Також зверніть увагу на формули проникності.

Я змовкла на хвилину, даючи студентам можливість обробити інформацію та виконати поставлене завдання. Та не минуло і тридцяти секунд, як я пожалкувала про прийняте рішення.

– Це та, що з вітром, Беллер?

– Ні!

– Та наче ж та сама? Я на неї давно задивлявся, вона така, м-м-м…

– Ні, – озвався третій студент, – їх же дві сестри. Вітряна – то Аліса, вона зараз не в аспірантурі, а нібито бойову практику хоче проходити, може, буде працювати при дворі…

При дворі? Цього я про сестру не знала, тож нашорошила вуха. Дарма.

– А це друга, Меліса. Та, яка не вміє чаклувати зовсім. Ну ви що, ніколи не чули?

– Святі стихії, а як же вона в аспірантуру потрапила…

– Та ясно як, – тепер у діалозі брали участь уже чоловік десять, – вона, кажуть, має роман з Флеймом, напевне, вона з ним…

Я закрила очі. Яка бридота.

– Мені здається, обговорювати моє особисте життя на занятті – це недотримання правил хорошого тону! – спробувала я суворим голосом обірвати ці балачки, та марно.

На мене навіть уваги не звернули.

Я розгубилась. Здається, плітка остаточно вбила увесь мій авторитет в очах студентів. Тепер вони відверто обговорювали, що там у мене з Флеймом, і навіть не думали змовкати у відповідь на важкі погляди, що я на них кидала.

В роті стало гірко, а мене мов скувало кригою. Хотілось сховатись подалі від цих вимогливих, лютих поглядів, мене мов мороз від них пробирав, стало так гидко… Що ж вони за люди такі? Невже їм приємно обговорювати сторонню людину таким чином?!

Так, приємно. І вони не збирались змовкати у відповідь на мої обурені чи ображені погляди. Я мала зупинити їх якось інакше.

Але ж не сніжками кидатись, чесне слово! Це якось по-дитячому…

Та, зрештою, я вже майже не контролювала свої дії. Не зовсім розуміючи, що роблю, вдарила долонями по дерев’яній поверхні кафедри і вигукнула:

– Тихо всі!

А потім моя магія холодною хвилею розлетілась по аудиторії.

Підлога вкрилась кригою. На парти фактично випав сніг. На вікнах тепер теж були морозні візерунки. Студенти не постраждали, але їм явно було не надто жарко, і всі вони зараз мовчали, шоковано витріщаючись на мене.

– Що ж, – зронила я, радіючи тому, що голос не тремтить, і візуально я нібито зберігаю адекватність, – як я можу судити, ви нарешті прийняли рішення прислухатись до моїх вимог і поводитись тихіше. Дуже приємно бачити такий прояв свідомості з вашого боку.

У очах студентів горів переляк.

– Я так розумію, багато хто з вас не в курсі, що у мене з рівнем магії, тож ви вважаєте за потрібне обговорити це між собою. Я вирішила, що краще дати вам можливість полюбуватись на мої чари, а не гадати, що саме я можу.