Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Тато рішуче виходить із кімнати, а я кидаюся слідом за ним:

— Куди? Гей, стій! Куди ти пішов? Тато не потрібно! Це якийсь лівий хлопець! Я просто дивилася на небо, буде дощ чи ні?

— В айфон свій подивися, і годі батю обманювати! — знімає з гачка куртку і накидає на плечі. Хапає з високого круглого столика сигарети із запальничкою та ключі. — Скажи дякую, що я терпів увесь цей час твого Єфима, і ні слова не сказав, коли ти маму трохи до серцевого нападу не довела зі своєю брехливою історією про телефон. — Останню фразу він сказав так тихо, що її почула лише я. Напевно, і справді береже мамині нерви.

Тато зникає за вхідними дверима, залишивши мене губитися в сумнівах: бігти слідом чи все-таки дати статися доленосній зустрічі?