Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

Настя 

Залишатись у будинку я не змогла. Тому поїхала до Лінки. Повертатись в такому стані у гуртожиток, не було жодних сил. Арс хотів заїхати, але ми відмовились. Хочеться просто поплакатись подрузі, виплакати все, що на душі. 

Артур зміг "розбити" мене ще раз. Я не хотіла лишати батьків таких засмучених, але і лишатися там, це піддавати своє серце тортурам. 

Проплакавши так деякий час, йду в гарячий душ. І здається, змивши останні краплі боллю, заспокоююь. Виходжу у піжамі Лінки, яка часто стає моєю, коли я тут залишаюсь. Подруга тим часом, зробила нам гарячого шоколаду і принесла чіпси.

 - Натка, а давай сьогодні об'їмося і забудемо про всі проблеми?

Я лише киваю і усміхаюсь. Лінка біжить на кухню і приносить банку нутели з двома ложками.

 - То що, почнемо?

 - Давай...

Ми сиділи цілу ніч, багато говорили, плакали, сміялись, заснули аж під ранок.

3 роки потому...

Зараз проходжу стажування лікаря - інтерна. Мені дуже подобається практична частина, у якій живу у ролі лікаря. Звичайно під наглядом спеціалістів. Але це вже, перші кроки до мрії. 

Після того вечора, я почала змінюватися. Признаюсь чесно, було досить важко. Але за три роки, я цього досягла. Ще трохи допоміг психолог, про якого ніхто, крім Лінки і Арса не знає. 

Коли ми втрьох їздили на відпочинок, то виявилося, що приїжджав Артур. Але ще більшим потрясінням було те, що Арс був в курсі. Це "розбило" мене ще більше. Я пів року з ним не розмовляла. Адже не могла зрозуміти, як мій друг зміг так вчинити? Від того моменту, почуття до Артура, я "закрила" у собі. Тепер теж його бачити не хочу.

Друзі зустрічаються вже 5 років. Через два тижні у них весілля. Артур закінчує навчання, скоро він стане хірургом. Це все я знаю, зі слів Олега Антоновича. 

Сиджу у гуртожитку за книгами. Чую дзвінок телефону.

Піднімаю і по той бік чую, радісний мамин голос.

 - Доню, привіт, як ти? Що робиш?

 - Привіт мам, ти чому така радісна?

 - Доню, тобі Арсен не казав? Артур теж приїде на весілля. Але не сам, а з своєю нареченою...

" Нареченою? "

Хоча... Мені байдуже, я закрила своє серце для нього. Чи тривожить, це мене? Ні... Адже він відмовився від нас і захотів забутися. Тепер у мені з'явилось нове почуття, ненависть до цього "індика". Ну що ж, хай щастить... Але я впевнена, що він і цього разу злякається і не приїде. 

" Боягуз... Поглянути б йому у очі і сказати все, що я про нього думаю... "

Залишається зовсім мало часу до весілля. Зараз липень місяць. У мене саме практика. Я відпросилась на тиждень у завідуючої і їду до батьків. Залишу деякі речі і буду допомагати друзям з приготуваннями. Приїжджаю, вдома тільки мама, Олега Антоновича нема. Питаю у матері.

 - Мам, сьогодні ж субота, Олег Антонович працює?

 - Ні, доню. Він приготував сюрприз, про який мовчить. Але казав, що скоро ми його побачимо.

 - Ого... Ну що ж, побачимо що за сюрприз.

Нагодувавши мене, мама йде у ванну.

 - Мила, як Олег приїде, відкриєш двері. А то свої ключі, він забув вдома. Сьогодні він такий таємничий і розсіяний, аж дивно.

 - Добре мам.

" Дійсно, якось на Олега Антоновича не схоже. "

Мама йде, я далі сиджу попиваючи свій чай і дивлюсь у вікно. Як же дивно.... П'ять років тому, я була така щаслива на цій кухні. А зараз лише спогади і більше нічого. За своїми думками, не одразу чую дзвінок у двері.

" Відлипаю" від вікна і йду до дверей.

" Напевно Олег Антонович повернувся зі своїм сюрпризом... "

Підходжу, а серце дивно пришвидшується.

" Що відбувається? "

Спочатку чомусь зволікаю, а тоді відкриваю двері...

Від того, що я бачу, завмираю на місці. Адже зустрічаюсь з темно - карим поглядом. Бачу знайоме обличчя, у ніздрі вдаряє його запах. Він стоїть і так само "пропалює" мене поглядом. Дивлюсь мовчки, не в змозі поворохнутися. Я так чекала на цю зустріч і стільки хотіла сказати. І ось вона настала, він тут, стоїть переді мною. Але не один, а з якоюсь дівчиною, яка обвиває його шию і весь час треться. Він не реагує на її дії, лише дивиться на мене не відводячи свого погляду.

Дорогі мої, як ви? Ось і настала довгоочікувана зустріч Насті і Артура...

 Як будуть далі розвиватися події, дізнаєтеся вже скоро... 

Приємного читання... 

Ваша Ханна Еванс ❤️