Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"

Старший гвардієць похмуро супив брови, показуючи Крайдану, що час вийшов.

— Магістре, слідуйте за нами. Королівський наказ — доставити вас до печери Коена сьогодні. Ми повинні виїжджати негайно, інакше не дістанемося туди до заходу сонця.

Крайдан розумів це без слів. Він уже кілька хвилин перебував біля покоїв, які відвели Сніжані. Її не було на місці. Покоївка, що перестилала постіль, не знала, де дівчина.

Він сподівався дочекатися її. Вирушати на пошуки по палацу вже не було часу. Але Сніжана не з'явилася. Час було підкоритися наказу.

Крайдан сердився. Не на когось конкретного – на бісові обставини, що неправильно склалися. Але покоївка прийняла його важкий погляд на свій рахунок.

— Магістре, ви можете написати записку вашій підопічній. Я зараз же її розшукаю і передам, — ніяково пролепетала вона.

Крайдан уже знав, що листи мають властивість спочатку бути прочитаними зовсім не тими, кому адресовані. Але іншого виходу не було. Потрібно було обов'язково попередити Сніжану про Деміра.

— Папір, — гаркнув він.

За кілька хвилин перед ним з'явився аркуш і перо. Він написав кілька слів. На перший погляд нічого особливо значущого. Але сподівався, що Сніжана зрозуміє посил.

Покоївка швидко попрямувала коридором у центральну частину палацу, а Крайдан пішов за гвардійцями на вихід.