Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Ага, - підтримує Шиманський. - Старість, здається, підкралася непомітно, але впевнено!

- А мене ідея з двома все ще дуже цікавить, - трясе головою Ед так, ніби намагається позбавитися від наслання, в якому його друзі раптом якось стали занудами. – Тож я вибираю  отих руденьких.

- Та відривайтеся ви як хочете! – сміється Гліб. - Я пригощаю!

Знизавши плечима, я продовжую потягувати свій легкий коктейль, навіть коли, після відходу Еда, з обох боків від мене сідають дві красуні. Гліб віддаляється в іншу кабінку, незабаром за ним і Андрюха, і ми залишаємось утрьох.

Одна з них відразу переходить до справи, сідаючи на мене верхи і починаючи плавно рухатися на моїх стегнах.

І нічого. Навіть гребанної хтивості. Ось зовсім.

- Вибачте, дівчатка, але іншим разом, - видихаю крізь зуби, розуміючи, що реально нічого не вийде. Все несправжнє, пластикове. І незважаючи на повну бойову готовність організму, просто нічого не хочеться. І навіть від картинок, як вони вдвох задовольняють мене ротом, стає нудно.

- Як скажеш, котик, - розчаровано стогне та, яка з самого початку опустилася поруч із диванчиком на коліна.

- Не все так погано, - посміхаючись, я все ж таки кидаю на стіл кілька зім'ятих купюр.

- Може, ще передумаєш? - Вона розстібає ліфчик, провівши їм по блискавці моїх штанів.

- Ні, дякую, - махнувши рукою, я знову втикаюсь у свою склянку.

Дівчата безшумно зникають, більше не наполягаючи.

І що мені тепер робити? Спробувати зателефонувати Лєрі, незважаючи на її більш ніж холодну реакцію на мене? Або таки почекати, - квіти з цукерками замовлені на три доби. Може, за цей час серце Снігової Королеви трішечки підтає?