Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

вони не мали скрухи серця, ані страху, та й не ходили за моїм законом і за моїми установами, що я появив перед вами й перед вашими батьками. 11 Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Оце я оберну моє обличчя проти вас на погибель і на загладу всього Юди. 12 Я зловлю останок Юди, що наважився йти в Єгипетську землю, щоб там жити. Вони всі погинуть в Єгипетській землі, поляжуть від меча, загинуть з голоду, мале й велике; від меча й голоду загинуть і стануть прокляттям і страховиськом, наругою й посміховищем, 13 Я покараю тих, що живуть у Єгипетській землі, як покарав Єрусалим: мечем, голодом і чумою. 14 Ніхто з останку Юди, з тих, що прибули в Єгипетську землю, щоб там жити. не вирятується і не втече й не повернеться у землю Юдейську, куди так потужно лине їхня душа, щоб повернутися знову й там осістись; вони бо не повернуться ніколи, хіба що тільки ті, що втечуть звідти.» 15 І відказали Єремії всі чоловіки, що знали, як їхні жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло - було їх там велика сила, - і ввесь люд, що жив у Єгипетській землі в Патросі: 16 «Наказу, що ти нам дав во ім'я Господнє, ми не послухаємось. 17 Ми таки будемо чинити все те, що сказали уста наші: ми будемо кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, як це чинили ми й батьки наші, царі наші й князі наші по містах Юдеї та по вулицях єрусалимських. Тоді ми були ситі й щасливі і не знали лиха. 18 З того ж часу, як ми перестали кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, терпимо в усьому нестачу й гинемо від меча й голоднечі. 19 І коли ми, жінки, кадимо цариці небесній і приносимо їй ливні жертви, то хіба ж це без відома наших чоловіків виробляємо ми їй медяники з її подобизною та возливаєм ливні жертви?» 20 Тоді Єремія озвався до всього народу, до чоловіків і жінок, і до всіх людей, що ото так йому відповідали: 21 «Хіба ж то не те кадження, шо ви воскурювали по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, ви й ваші батьки, ваші царі й ваші князі та народ землі, - хіба не те згадав Господь і хіба не воно вразило його серце? 22 Господь не міг терпіти довше ваших злих учинків і гидот, яких ви наробили. Тим то й стала ваша земля пустинею й острахом та прокляттям, збезлюдніла, як самі бачите. 23 Саме через те, що ви бовванам кадили й супроти Господа грішили, голосу його не слухались і не ходили за Господнім законом та за велінням його та постановами його, - за те й спіткало вас оце лихо, Як самі бачите.» 24 І сказав Єремія до всього народу й до всього жіноцтва: «Вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що перебуваєте в землі Єгипетській! 25 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ви, жінки, мусите вашими руками виконати те, що ви прирекли вашими устами! Ви сказали: Ми хочемо повнотою виконувати наші обітниці, якими обреклися: кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви. Виконуйте ж добре ваші обітниці, чиніте ваші ливні жертви. 26 Однак же вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що живете в Єгипетській землі: Ось я кленуся моїм великим ім'ям, - слово Господнє, -що ніхто з юдеїв у всій Єгипетській землі не буде більше вже вимовляти своїми устами моє ім'я, ніхто не скаже: Як жив Господь Бог! 27 Ось я буду пильно за вами наглядати вам на погибель, а не на добро: усі юдеї, що перебувають у Єгипетській землі, загинуть від меча та голоднечі, усі дощенту. 28 Тільки ті, що втечуть від меча, повернуться з Єгипетської землі у Юдейську землю, і мало їх буде. Тоді ввесь останок юдеїв, що прийшли у Єгипетську землю, щоб там перебувати, дізнається, чиє слово справдиться, чи моє, чи їхнє. 29. А ось вам знак, - слово Господнє, - що я вас покараю на цьому місці, щоб знали, що слова мої напевне здійсняться - вам на лихо. 30 Так говорить Господь: Ось я видам фараона Хофру, єгипетського царя, у руки його ворогам і в руки, що зазіхають на його життя, як видав Седекію, юдейського царя, у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, ворогові його, що зазіхав на його життя.»

45. Єремія втішає Варуха

1 Слово, яке сказав пророк Єремія до Варуха, сина Нерії, коли той списав отакі слова з уст Єремії у книгу, на четвертому році Йоакима сина Йосії, юдейського царя. 2 «Так говорить Господь, Бог Ізраїля, про тебе, Варуху: 3 Ти нарікаєш: Горе мені! Господь бо додає мені до мого смутку ще й болю. Я занепадаю на силах від стогнання й не знаходжу спокою! 4 Ось як скажи йому: Так говорить Господь: Що я збудував, те розвалю, що понасаджував - викоріню і то в усій землі. 5 А ти бажаєш чогось великого! Не бажай! Я бо пошлю лихо на всяке тіло, - слово Господнє, - тобі ж дам замість здобичі твоє життя на всякому місці, куди б ти тільки пішов.»

46. Пророцтва щодо Єгипту; поразка під Каркемішем 1-12; Навуходоносор вирушає на Єгипет 13-28

1 Слово, що надійшло до пророка Єремії про народи. 2 Про Єгипет. Про військо фараона Нехо, єгипетського царя, яке стояло на Ефрат-ріці під Каркемішем, яке побив Навуходоносор, цар вавилонський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, юдейського царя: 3 «Готуйте щити малі й великі. Вперед до бою! 4 Сідлайте коні! Верхівці - на коні! Ставайте в лави, шоломоносці! Чистіть списи, вдягайтеся в броню! 5 Та що це я бачу? Вони в тривозі назад сахаються! Їхні лицарі побиті, утікають. Страх звідусіль, - слово Господнє. 6 Та бистроногий не втече, не врятується й лицар: на півночі коло Ефрату вони спотикнулися й упали. 7 Хто це здіймається, неначе Ніл, води