Читати книгу - "Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець"

Я не знаю, що буде завтра, де і з ким ми опинимось в цьому житті, але одне я знаю точно, він зробив мене недоступною для інших чоловіків, бо після такого я більше ніколи не погоджуся на менше.

І це ще я не знала, що чекає на мене попереду, а саме ще один феєричний раз в душі, більш чуттєвий - в ліжку і коли він знову притягнув мене до себе, зрозуміла, що я просто збожеволію якщо дозволю йому зробити це зі мною ще раз. Денис погодився, що для першого разу з мене вистачить напруги та запропонував розслабитись, і я таки почала розслаблятись мріючи про келих прохолодного шампанського і солодкий сон, але він зовсім не це мав на увазі, та зрозуміла я це лише коли його теплі губи попрямували на південь, ніжно торкаючись кожного сантиметра мого змученого тіла. Заснула я лише на світанку, знесилена фізично і вимотана морально.

Гарячий душ зігріває моє тіло, проникаючи крізь м’язи до самих кісточок і якщо я ще трохи постою під розпеченими струменями, то просто зварюсь. На вулиці літо, а я здригаюсь від холоду. Неправильне тіло. Неправильний організм. Клятий адреналін.

Одягаюсь і поспішаю на кухню, де на мене вже чекає Денис та аромат свіжозвареної кави.

- Нарешті, - каже замість привітання.

Коли підходжу ближче, він підіймає мене і садить на стільницю, а на мої плечі лягає його біла сорочка. Зариваюсь носом в комірець, щоб відчути його запах, але вона пахне лише ополіскувачем. 

- Щось не так? - запитує, стурбований моїми діями.

- Вона не пахне тобою.

- Звісно, вона ж чиста, - турботливо просовує мої руки в рукави.

- Я хочу твою, - і руки самі тягнуться до ґудзиків на його грудях.

- Ти серйозно? - перепитує, а сам вже витягує край сорочки зі штанів.

- Ага, знімай давай.

Поки він шокований, стягує сорочку, я знімаю з себе ту, яку він на мене щойно надів. Обмін, і ось тепер не тільки тепло його тіла передається мені, а і його запах. Вдихаю аромат парфуму, гелю для душу і самого чоловіка та прикриваю очі від задоволення.

- Ти знаєш, що ти дивна?

- Знаю - відповідаю усміхаючись.

- Але мені подобається, - його губи накривають мої, а я притягую його ближче до себе і лише сподіваюсь, що моя кава не встигне охолонути.

Вид на озеро вже вкотре мене зачаровує, і я не можу відвести від нього погляд, коли сиджу на терасі з чашкою запашної кави в руках. Денис знову підсовую до мене тарілку з хрусткими тостами та  сиром, а мені здається, що я скоро лусну лише від одного погляду на їжу. Я звісно хотіла їсти, але ж не стільки, скільки він намагається в мене запхати. 

На вулиці швидко теплішає і вже за годину буде справжнє пекло, тоді доведеться не в ковдру кутатись, а стрибати в басейн, щоб охолодитись.

- Поплаваємо в басейні, коли водичка прогріється? - запитую у Дениса, що сидить поруч і так само як і я, насолоджується кавою, краєвидом і моєю оголеною ніжкою, яку погладжує вільною рукою.

- У мене немає в чому, а свої сімейки я тобі не покажу.

- Ти що не брав із собою плавки? - запитую підвищеним голосом.

- Ні, - відповідає, перекривляючи мене. - Я приїхав у справах. 

- Є одне важливе правило: не важливо куди ти їдеш, на скільки та з якою метою, треба завжди брати із собою купальник, а у твоєму випадку плавки.

- І хто придумав це правило? - запитально підіймає брову. - Ні, не відповідай, дай я вгадаю, - удає, що замислився. - Це твоє правило.

- Та по тобі Голлівуд плаче, - знову цілую його в губи та здається скоро буду молитись, щоб вони не стерлись за цей вікенд. - А тепер підіймай свої сімейки, бо ми їдемо купувати плавки, - я одразу встаю, щоб не дати йому часу на роздуми. - Я поговорю з водієм, а ти поки помий посуд. 

- У мене взагалі є право голосу? - по доброму обурюється.

- В цій ситуації немає, - підморгую. - Дякую за сніданок, було дуууже смачно, - і на підтвердження своїх слів посилаю йому повітряний поцілунок.