Читати книгу - "Троянди, Мері Горн"

Через пять роки

 Я сиділа з Кеті за столиком у саду та їла морозиво. Справи із квітами просунулася, тепер крім одного власного саду по всій країні були іще безліч. Якщо бути точнішими, то їх було близько тридцяти. Артем запропонував цю іде чотири роки назад щойно я вперше вийшла у декрет. Я не була проти,  тільки мені було страшно власноруч починати таку велику справу. Але дякуючи, сьогоднішньому чоловікові, він допомагав мені і допомагає зараз попри свій офіс.

 - Вони такі ж енергійні як і наші хлопці, - сказала Катя сміючись і я глянула назад на двох дітей котрі бігали між квітами за метеликами.

- Головне щоб вони не покололися об троянди, - сказала я і також посміхнулася.

Кеті вийшла заміж чотири роки назад. Одразу ж після того як ми з Артемом одружилися.

- Вони такі милі, - сказала дівчина задумливо і посміхнулася.

- Такі як ми, - сказала я підморгнувши.

Дівчина засміялася а я раптом відчула нудоту.

- Я зараз, - сказала я подрузі і швидко побігла до туалету котрий тут був неподалік у будинку, котрий ми знову ж з Артемом побудували просто біля саду.

Повернувшись до подруги вона скривилася.

- Слухай, ти мені не подобаєшся, - прокоментувала вона коли я сіла за стіл.

Я похитала головою.

- Це жах. Наче нічого зіпсованого і не їла а вже третій день тільки і бігаю.

Кеті раптом посміхнулася і підморгнула мені.

- Що? - спитала я і вдячно кивнула Діані котра принесла стакан з водою. Напевно, це Кеті їй сказала.

- Ну, у вас одна дівчинка є, можливо їй пару треба.

Я саркастично посміхнулася.

- Кеті, не жартуй, - сказала я, - Як мінімум ми зараз з Артемом не готові.

- Наче до Рози ви були готові.

Я посміхнулася згадавши як один необачний поцілунок на роботі перетворився у чудо що бігає зараз поміж квітів.

Я заперечно похитала головою.

- Цього просто не може бути. Я просто чимось отравилася от і все.

- Можливо до лікаря поїдеш? - почула голос Артема неподалік і озирнулася. Він підійшов до мене і обійняв з-за спини.

- Та ні, думаю це скоро пройде.

Я глянула на Кеті котра вже хотіла щось сказати але я вчасно зупинила.

- Татко прийшов! - закричала Роза побачивши Артема.

Він посміхнувся і розправив руки запрошуючи малечу у обійми. Я посміхнулася коли він підхопив її на руки.

- Ти нашу маму не ображаєш? - спитав Артем і сів на іще одне крісло біля нас.

- Ні, - Роза посміхнулася.

Роза. Скорочено від Розалінд. Ми довго не могли підібрати чудове імя для доньки. Але коли я запропонувала квітку, а Артем подумав про троянди котрі нам обом подобаються то вибір одразу зупинився.

Я посміхнулася і взяла Артема за руку. Малеча набурмосилася але нічого не сказавши міцніше обійняла Артема за шию. Я піднялася і хотіла обійняти чоловік з-за спини але Роза скинула мої руки і нахмурившись глянула на мене.

- Мій тато.

- Але ж він і мій, а не тільки твій. Я також люблю татка.

- Ні, він мій, - сказала Роза знову скинувши мої руки.

Я склала руки на грудях і глянула на доньку вдаючи що плачу.

Вона посміхнулася і ще більше обійняла Артема.

- Схоже, за одного чоловіка будуть скоро дві особи битися, - сказала Кеті сміючись я глянула на неї.

- Це абсолютно не смішно, - прокоментувала я, - Ти ще не бачила що відбувається коли вона вночі до нас у спальню приходить.

Артем посміхнувся і прошепотів.

- Роза готова її з ліжка скинути тільки щоб була дистанція.

Кеті засміялася а я похитавши головою сіла назад на своє місце. Що правда, то правда, і я це бачила. Донька надто сильно любила свого татка, як і я.

- Ти не проти якщо я її заберу в тебе до вечора? - спитав Артем а я примружила очі.

- А потім вона каже що тебе любить, ну ти і жук, - пожартувала я, - Звичайно забирай.

Я посміхнулася Розі коли вона глянула на мене. Артем щось прошепотів їй на вухо а тоді піднявся і поставив її на ноги. Роза підійшла до мене і показала рукою щоб я нахилилася.

- Я тебе люблю, - прошепотіла вона мені а тоді поцілувала у щоку а я посміхнулася.

- І я вас люблю, маленька татова доця, - сказала я.

Артем поцілував мене і пішов з Розою а незабаром і Антону, сину Кеті набридло самому шастати і вони пішли додому.

- Ти все ж подумай про мою теорію, - сказала Кеті при виході.

Ми обійнялися і вона пішла а я зайшла у будинок. Було близько восьмої вечора, Артем написав що незабаром приїде і я приготувала вечерю. За поїданням страв, Роза емоційно розповідала як вони спочатку поїхали на роботу до Артема а тоді у парк. Опісля Артем пішов до нашої спальні а я сказала що вкладу Розу спати. Прочитавши казку, я почула як донька вже тихонько спить і піднявшись вимкнула лампу. Вийшовши у коридор я завагалася і засунула руку в кишеню шортів і вийняла тести на вагітність. Я прикусила нижню губу і все ж зайшла у ванну…

Артем лежав на ліжку, коли я ввійшла.

- Спить? - спитав чоловік.

Я посміхнулася.

- Так. Правда вона довгенько іще вмовляла щоб вона розповіла мені казку, а саме про те що було на роботі.

Чоловік засміявся. Я лягла біля нього і він раптом нахмурився і простягнув руку піді мною присунувши ближче.

- Що це ми так далеко лягли? Сьогодні грозу не передають що прийде іще одна моя маленька принцеса.

Я засміялася.

- Ти якась знервована, - сказав Артем погладжуючи мої плечі. Я прикусила нижню губу а тоді сіла і глянула на чоловіка.

- Думаю, це зарано але я повинна тобі дещо сказати.

- Та-а-а-а-ак. Що сталося? - він відклав свій телефон і уважно глянув на мене, - Ти мене кидаєш?

- Ти що? Сплюнь, дурнику. Я тебе ніколи не кину, - сказала я штовхнувши його в плече.

Він посміхнувся.

- Ну тоді все решта не так і страшно. Чи ти мені зрадила?

Я закотила очі.

- Ні. Як ти взагалі міг про таке подумати?