Читати книгу - "Крутая плюс, або Терористка-2, Марина Меднікова"

Де могла бачити?! Нікого не нагадує. Але. Обертання голови. Цей жест. Плебейський смішок…

— Даруйте, Ліліє Іванівно, — взяла свою мінералку Зірка. — Маю таке враження, що ми з вами десь бачилися.

Рука Тетяни Кулик ледь здригнулася, її келих цокнув об стіл. Командо помітив. Кулик помітила, що він помітив. А Командо завважив, що Кулик завважила, що він завважив її бентегу.

— Хіба на Венеційському кінофестивалі, — одхилилася на спинку кріселка Лілія Крутая. — Я стараюся не пропускати. Ну, за дружний колектив моєї фірми. Ви читали книжку про графа Монте Крісто? Гарна книжка, жизнєнна. У нашій сім’ї всі п’ють до дна. Маю тост. Незалежності не було й немає, бо бути не може. Вип’ємо ж за зменшення відсотка залежності! Це все, що може людина.

Будьмо! — перехилила першою.

Закашлялася, очі засльозилися, била себе кулаком у груди, не могла оговтатися. Махала офіціянтові рукою, давай, мовляв сумку. Той хапливо поставив тацю з шампанським, метнувся, допровадив сумку. Шкіряну. Радше, лайкову. Світлу, прикрашену насіченими на локшину шкіряними смужками і… Лайковими. Вигадливими. Квіточками. Цю квітку Зірка впізнала б із тисячі подібних.

Командо теж утупився в сумку. Саме таку квітку він підібрав з підлоги в будинку матері Лідки Олійник. Таких збігів не буває. Ось кого нагадує йому Крутая — жінку на кладовищі. Біля могили баби Наді. З двома жовтими тюльпанами.

Жива Крутая — покійна мати Олійник… Який зв’язок?

Крутая, зачувши музичку, підвелася і голосно оголосила: «Білий танець». Незграбно хитнулась перед Командо у кніксені. Трішки заточилася, випросталася. Схоже, стрімко тверезіла. Командо ви вів даму на кін. Гості заплескали. Зірка ледь підвелася. Кулик допомогла. Удвох зробили кілька кроків, Зірка схопилася за поручень, зблідла.

— Тобі зле?

— «Швидку»…

Кулик метнулася до капітана, тоді до Командо.

Білий «Крутий Роґуль» пришвидшено бурунив до найближчого причалу.

Еллі Ганській в Америці заталанило. Втім, у Біблії влучно підмічено: вогонь небесний полюбляє, аби на землі його чекала дбайливо розкладена ватра. Не минуло й тридцяти років навчання й праці, як американська блискавка кресонула в закладене Еллою ще в Україні багаття.

Що професорка медицини, ексклюзивна фахівчиня з постчорнобильської радіології, людина з феноменальним обдарованням лікувати людей флюїдами голосу дістала катедру в американському науковому центрі, не дивина. Що вона розпочала курс лекцій у престижному американському університеті, не вражало — ондо скільки наших за дипломованих нездар туди прогвинчуються. Що на дослідження власного голосу отримала американське фінансування і сучасно обладнану лабораторію з фахівцями в НАСА, мало б уже насторожити. А величезна, за вітчизняними, й досить пристойна за американськими мірками платня, плюс миттєве розв’язання всіх житейських проблем — уже не вкладалося в еміґрантські рамки.

Елла зробилася популярною в заокеанському науковому і квазінауковому світі, як ото футболіст Шева в Італії. Про свою планиду Ганська могла би повторити східного мудреця дотепника: чому, коли я кидаю в річку камінець, завжди потрапляю в центр концентричного кола? Елла втрапила в яблучко. Сказати, що на Еллу Ганську почалася в Америці мода — не перебільшення. Наїджені, напиті, нажиті в комфорті американи прагли екзотики, сенсацій, явлених чудес. Загадкова слов’янка з країни Чорнобиль дива творила.

Беручкий менеджмент першим відчув копальні царя Соломона в чеснотах тендітної, трохи по-жіночому манірної українки з великими сумними очима ельфа на блідому личку, і за кілька місяців сотворив із невідомої чужинки культову особу.

Підігріті професійним піаром можновладці та зірки різних мистецтв записувалися в чергу на її співочі лікувальні сеанси, розмітали за скаже ними цінами компакти сідішки з її вокалом.

Фахівці НАСА калькулювали прибутки від трансляції на орбіти пісень про сизокрилого птаха замість кілограмів піґулок, мікстур та медичного обладнання для лікування астронавтів.

— Якби ти знав, Юрку, як я хочу додому. До мами. До тебе в хату Щезника, до твоїх собачок.

Як справи у старої псиці… Рудої, так? Вилікував?

— Рудя померла. Її збив п’яний мотоцикліст…

Так, як вона, мене ніхто ніколи не любив… І не любить.

— Не край мені серця…

— Тобі додзвонився Зірчин чоловік?

— Ні. Маю нового номера, бо затероризували фани. Національна американська гра — не дати мені спокою. Запиши номер… Як Зірка?

— Загроза дочасних пологів не минула.

— Скільки місяців?

— У тім то й річ, що вісім із тижнем.

— Де вона? Я домовлюся з фахівцями, найліпшим у світі гінекологом з Охмадиту. Якщо він ще не виїхав до цивілізації…

— Було б не зайвим.

— Не лякай мене. Ти щось приховуєш?

— У неї дистрес. Бракує спротиву організму.

Схоже — не бореться за дитя.

— Причина?

— Ніхто не знає. Просто факт…

— Тому він мене розшукував?

— Не тільки. Просив зібрати довідки про одну з жертв теракту одинадцятого вересня. Треба прочесати всі реабілітаційні центри, куди їх завозили… Пиши. Олійник Лідія Ільківна. Або Крутая Лілія Іванівна.

— Про Олійник я дізнавалася. Вона загинула.

Передай Зірці — зроблю все. Хай тримається. Дай їм мого нового телефона.

Після пароплавного пікніка Крутая дала всім відгул. Гульки тоді скінчилися невдатно. Висадили Зірку з чоловіком. Гостям оголосили: ніякого нещастя, радісна подія — нова людина проситься на світ. Випили ще й за це. Крутая після пригоди оскаженіла. Цмулила напої, заїдатися почала з гостями. Зінька з Пікайзеном ізолювали її в каюті, гості не помітили й догуляли за повною програмою. З циганами.

Кулик увімкнула телевізора