Читати книгу - "Лицедії, Сомерсет Вільям Моем"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Давай поїдемо додому й там побалакаємо, — сказала вона. — А якщо ти голодний, то ми знайдемо щось поїсти на кухні.
— Додому, тобто до Стенхоуп-плейс?
— Так.
— Гаразд.
Джулія відчула, що Тому одлягло від серця, коли він почув, що вона не їхатиме до нього. В машині він увесь час мовчав, очевидно, роздратований тим, що йому доводиться проводжати її. Джулія догадувалася, що Евіс Крічтон, мабуть, запросили на якусь вечірку і він хотів піти разом з нею.
Коли вони приїхали, в будинку було темно. Слуги вже спали.
Джулія запропонувала спуститися в кухню і там перекусити.
— Не знаю, як ти, а я зовсім не голодний, — відповів Том. — Я б випив віскі з содовою й пішов спати. У мене в конторі завтра дуже багато роботи.
— Гаразд, тоді принеси його до вітальні. Я ввімкну світло.
Коли він повернувся, вона пудрилася й підфарбовувала губи перед дзеркалом, і лише після того, як він налив чарки й сів, вона скінчила цю процедуру й обернулася до нього. Сидячи у великому кріслі в своєму бездоганному костюмі, він мав дуже юний і надзвичайно привабливий вигляд, і вся гіркота, що сповнювала її протягом вечора, і ревнощі, що краяли їй серце останні кілька днів, раптом зникли, розчинившись у хвилі жаги, яка наринула на неї. Вона сіла на бильце його крісла й ніжно провела рукою по його голові. Том одсахнувся й сердито вигукнув:
— Не роби цього! Ненавиджу, коли мені куйовдять волосся!
Це було наче ніж у серце. Джулія ще ніколи не чула від нього такого тону. Але вона грайливо засміялася, підвелася, взяла налиту ним чарку віскі й сіла в кріслі навпроти нього. Його реакція й слова були інстинктивні, і тепер йому стало трохи соромно. Він уникав її погляду, й обличчя його знову зробилося сердитим. Це була вирішальна мить. Якийсь час вони сиділи мовчки. Серце Джулії болісно калатало, та, нарешті, вона примусила себе заговорити.
— Скажи-но мені, — промовила вона, посміхаючись, — ти спав з Евіс Крічтон?
— Ні, звичайно! — вигукнув він.
— Чому ж? Вона така гарненька.
— Евіс — не така. Я поважаю її.
Джулія зовні була абсолютно спокійна. Говорила вона недбало, немов розмова йшла про загибель імперій чи королів.
— Ти знаєш, що я помітила? Я помітила, що ти безтямно закоханий у неї. — Том усе ще уникав її погляду. — Чи ви часом не заручилися?
— Ні.
Тепер він дивився Джулії в очі, але погляд його був ворожий.
— Чи ти не освідчився їй?
— Хіба ж я можу? Хіба має право робити це такий жалюгідний нікчема, як я?
Він говорив так палко, що Джулія здивувалась.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Навіщо про це базікати? Яка пристойна дівчина погодиться вийти за мене заміж? Адже я у тебе на утриманні, і ти про це прекрасно знаєш!
— Дурниці! Ну, подарувала я тобі кілька дрібничок — навіщо ж робити з цього трагедію?
— Мені не треба було брати тих подарунків. Я весь час знав, розумів це! Але все відбувалося так непомітно, поступово, що я схаменувся тільки тоді, коли загруз уже по самісінькі вуха! Ти нав’язала мені спосіб життя, який я просто не мав права, не міг дозволити собі вести. І я змушений був брати у тебе гроші.
— Ну і що ж з того? Зрештою, я дуже багата жінка.
— До біса твої гроші!
Він тримав чарку в руці і зараз, піддавшись раптовому імпульсові, жбурнув її об камін. Вона розлетілася вдрузки.
— Ну навіщо ж нищити цю щасливу оселю, — іронічно кинула Джулія.
— Пробач. Це у мене вийшло мимоволі, — він відкинувся на спинку крісла й одвернувся від неї. — Мені дуже соромно. Не так-то вже приємно втрачати самоповагу.
Джулія помовчала, не знаючи, що на це відповісти.
— Я не вбачала нічого поганого в тому, що допомагала тобі вилізти із скрути. Мені було приємно робити це.
— О, я знаю, ти робила це напрочуд тактовно. Тобі майже вдавалося переконати мене, що я роблю тобі послугу, дозволяючи сплачувати мої борги. Ти все робила для того, щоб мені легше було стати негідником.
— Я дуже шкодую, що ти так сприймаєш усе це.
Вона сказала це досить різко, бо вже починала дратуватись.
— Тобі нема про що шкодувати. Ти захотіла мати мене, і ти мене купила. А що я виявився нікчемою, який дозволив себе купити, то це тебе вже не обходить.
— І давно ти почав так думати?
— 3 самого початку.
— Це неправда.
Вона знала, що совість його заговорила через те, що він закохався в дівчину, яку вважав дуже чесною. Нещасний дурень! Невже він не розуміє, що Евіс Крічтон заради того, щоб одержати роль, готова лягти в ліжко з ким завгодно?
— Якщо ти закоханий у Евіс Крічтон, то чому не скажеш мені про це? — Він подивився на неї безпорадно, але нічого не відповів. — Може, ти боїшся, що після цього вона втратить шанси дістати роль у новій виставі? Ми, здається, досить довго знаємо одне одного, і ти міг би за цей час переконатися, що для мене насамперед — діло, а потім вже почуття.
Він аж нестямився від радості.
— Що ти хочеш цим сказати?
— На мою думку, ця дівчина — справжня знахідка. Я скажу Майклові, що вона годиться на роль Онор.
— Ах, Джуліє,. який же ти молодець! Ти просто чудо!
— Треба було спитати, і я б сказала тобі свою думку.
Він полегшено зітхнув.
— Ти така хороша.
— І ти хороший. З тобою весело проводити час, ти справжній мужчина, і будь-яка жінка може пишатися тобою. Мені приємно було лягати з тобою в ліжко, і мені здається, що й тобі так само. Але давай говорити відверто. Я ніколи не кохала тебе більше, ніж ти мене. Я знала, що те, що відбувається між нами, не може тривати довго. Що рано чи пізно ти закохаєшся в іншу жінку і між нами все скінчиться. І от тепер ти закохався, правда ж?
— Правда.
Вона хотіла будь-що примусити його зізнатися в цьому, але тепер, коли її підозри підтвердились,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лицедії, Сомерсет Вільям Моем», після закриття браузера.