Читати книгу - "Право на другий шанс, Тая Смоленська"

Я прислухаюся до того що відбувається на кухні. Але звідти не чутно ні звуку. Швидше б все закінчилося і ми змогли повернутися до звичного життя.

Всі ці дні поки я перебуваю на території колишнього чоловіка не можу нормально дихати. Вся в напрузі. Чекаю якогось підступу.

Я чую як плескають вхідні двері, через відкрите вікно чути глухі кроки на вулиці. Я підходжу до вікна, ховаюся за фіранкою, виглядаю у двір.

Артем зняв з блокування свій позашляховик, відкрив передні дверцята. А потім повернув голову прямо до вікна в моїй кімнаті. Немов відчув що я за ним спостерігаю.

Я навіть відійшла на крок. Боячись що фіранка все ж просвічується і видає мене. Артем важким задумливим поглядом пройшовся по фасаду будинку, потім все ж пірнув у свій автомобіль, завів двигун і, вдаривши по газам, зірвався з місця.

Дихати стало легше. Я повернулася до своїх справ. Поклала спати доньку, потім пройшла в кухню і помила залишений чоловіками посуд в раковині.

Роботи накопичилося занадто багато щоб дозволити собі відпочивати і далі, тому коли все за вікном занурилося в темряву, я відкрила ноутбук, перевірила свою поштову скриньку, відповіла на листи і відкрила програму, продовживши працювати над проектом, який мені потрібно здати через шість днів.

За роботою мені вдалося забути про всі проблеми, відірватися від реальності. До сих пір не вірю, що ще якихось три роки тому я нічим не займалася.

А зараз життя не уявляю без нових проектів, пошуку замовників, нових ідей. Я часто їжджу на конференції і виставки, підвищую рівень своїх знань, шукаю постачальників для співпраці.

Тепер моє життя наповнене сенсом, я прокидаюся не для того щоб приготувати сніданок чоловікові і провести його на роботу, а щоб встигнути погодувати дочку, пограти з нею, дочекатися няню і зайнятися своєю улюбленою справою. Справою, яка приносить і дохід, і задоволення.

- Вибачте, можна? - від роботи мене перериває стукіт у двері.

На порозі з'являється охоронець, запитально дивиться на мене, чекаючи запрошення.

- Так, ви щось хотіли?

- Артем Олександрович сказав, що вас потрібно буде відвезти в місто по роботі, я хотів уточнити наш розклад на завтра.

Я подумки прикидаю що мені потрібно зробити завтра і чи зможу взяти з собою Аню.

- О десятій виїжджаємо, по місту до трьох дня будемо мотатися десь. Доньку я з собою візьму.

- Добре, доброї ночі тоді, - киває мені чоловік і безшумно залишає кухню, я ж повертаюся до роботи.