Читати книгу - "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"

...він народжений домінувати, а я - підкорятися...

© Варвара Любомирова

Коли Кір піднімається і дивиться спочатку на свій закривавлений член, а потім і мені між ніг, хочеться заплющити очі і зникнути з лиця Землі. На кілька годин, щонайменше. Поки він перестане злитися. А в тому, що Бойка сердиться - немає сумнівів. Погляд, яким він на мене дивиться, є першим тому доказом. І потім... Коли я, червона і збентежена, вкриваюся з ніг до голови мурашками, Кір раптом хапає мене і перевертає на живіт. Одна п'ятірня втискає моє обличчя в подушку, а інша... хльостко опускається мені на дупу.

Це боляче й образливо. Шкіра в місці удару спалахує вогнем, а потім цей жар стрімко повзе по всьому моєму тілу.

Тиск зникає. Я обертаюся, готова обуритися. Але, ледь бачу Бойку на ногах, гублюся. Він тремтить. Усім своїм сильним і мускулистим тілом. Сильно. Гарячково. Виразно. Груди високо й часто здіймаються. Він ніби задихається. Хитається, немов п'яний.

Настільки люті переживання я бачу у Кіра вперше. Вони потрясають і стрясають мене. Видимість замилюється сльозами. Я відкриваю губи, щоб вдихнути і не зірватися на ридання. Безпорадно спостерігаю за тим, як Бойка натягує штани і, підхопивши цигарки, вивалюється з кімнати, так більше жодного разу не глянувши на мене.

Щойно залишаюся сама, тіло пробиває якийсь заряд. Підскакую з ліжка і, обтираючись краєм простирадла, починаю метушливо приводити себе до ладу. Результат не викликає задоволення, і я змушена примиритися з думкою, що доведеться витратити час на душ. Хвилин п'ять-сім, але все ж втрачаю. Після принюхуюся до халата, що висить у ванній, він здається мені чистим - пахне порошком. Накидаю і раптом біля дзеркала застигаю.

Саме зараз, із запізненням, наздоганяє розуміння - це сталося. У нас із Бойком був секс. У грудях стає гаряче, кволо і лоскотно - пробуджується жар-птиця. Радіючи, сипле вниз живота палаючі пір'їнки.

Відмираючи, наказую собі поворухнутися. Мені хвилююче і страшно. Я не можу припустити, що Бойка може мені сказати. І не знаю, що сама буду йому говорити. Іду, покладаючись лише на внутрішнє чуття.

Де тут можна курити?

Виходжу на вулицю, але на ґанку нікого не виявляю. Крокую в темний двір. Огинаю будинок і, нарешті, знаходжу Кіра. Не просто бачу його, насамперед чую утруднене і гучне дихання - Бойка атакує турнік. Швидкість, з якою він раз по раз підтягується, свідчить не стільки про його силу та вражаючу витривалість, скільки про те, що він усе ще на межі емоцій. Очевидно, намагається з ними впоратися, викладаючись фізично.

- Кір... - кличу, усе ще не визначаючись із тим, що йому сказати.

Але говорити й не доводиться. Тільки-но Бойко чує мій голос, він ніби зривається з тієї точки контролю, на якій так відчайдушно намагався втриматися. Зістрибує на землю і спрямовується до мене.

Швидкий, божевільний, гарячий і мокрий. Схопивши мене, міцно стискає і штовхає до стіни. Надсадно дихаючи, всім тілом притискається. Найгостріше контакт із його вологим обличчям відчуваю. Решту притупляє товстий махровий халат. Поки Кір не смикає його поли в сторони. Скрикуючи від несподіванки, маю необережність зіткнутися з ним поглядом. Здригаюся перший раз від того вогню, що горить у його очах. Другий - коли притискається до мого голого тіла своїми мокрими грудьми.

Піт великими краплями стікає по його шкірі. Це має відчуватися брудно й огидно. Але... Мене, навпаки, різко охоплює збудження. Воно гуде в мені, іскрить і призводить до дробового замикання.

- Навіщо ти прийшла? - рвано видихає Бойка.

Відповіді не чекає. Звинувачує і накидається на мій рот. Прихоплює, ніби кусає. Часто здригаючись, не можу стримати тягучий стогін задоволення. Кір його п'є і відгукується грубішими звуками. Ловлю ці пульсуючі тваринні рики, ковтаю і, жадібно мнучи його губи, вимагаю добавки. Виляючи, в мій рот входить вологий і гарячий язик. Приймаю його, пещу своїм, відбиваю пристрасне тертя, кусаю. Останнє немов якоюсь відмашкою слугує - Бойка, демонструючи свою силову перевагу, повністю заволодіває моїм ротом. Метушливо курсує по моєму голому тілу долонями - мацає, стискає, пестить, мнеться, мне. Спочатку я стаю мокрою від того, що просочуюся його потом, а потім мене й саму кидає в жар. Натуральним чином лихоманить.

Будучи напруженим і твердим, немов скеля, Кір теж продовжує тремтіти. Саме від цих імпульсів мене хитає сильніше, ніж від своїх власних. Носить, немов корабель у шторм. Накриває з головою. А я навіть не намагаюся рятуватися. Я насолоджуюся кожною секундою.

- Чорт забирай... - виривається в мене ошелешено, ледь Бойка відривається, щоб заповнити нестачу кисню. - Чорт забирай... - нічого іншого я сказати просто не в змозі, але й мовчати не можу.

Це, певно, той момент, коли почуття настільки переповнюють, що хочеться викрикувати лайки. А з лайок я володію тільки цією.

Кір же, утикаючись губами мені в шию, розстібає штани. Його хрипкі видихи зачіпають шкіру фізично. Дратують і запалюють її. Я ще щось чи то лепечу, чи то їжу. Він знову дивиться мені в очі - припечатує своєю хтивістю. Ковзає долонями по моїх стегнах, підхоплює під сідниці й підкидає мене вгору, затискає своїм тілом біля стіни.

- Буде... боляче... - попереджає з очевидним жалем і входить.

Я скрикую, заливаючись на емоціях сльозами. Бойка вислизає і, вибиваючи в мене дух, з оглушливим стогоном знову заганяє член до упору. Завмирає, важко дихаючи. Не знаю, як йому вдалося взяти цю паузу. Відчуваю, що горить він, як звір, який бажає розірвати мене в нападі голоду.