Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

Першим із лісу вибрався Бругір і завмер у нерішучості. Серед валунів нишпорив черговий загін шаргів, невеликий, усього тридцять воїнів, до того ж одягнених у поганеньку броню, але йому їх би зараз вистачило з лишком. Тому Бругір вирішив сховатися за одним із каменів і почекати на решту товаришів.

Досить довго нічого не відбувалося, і Бругір уже було зневірився когось побачити, як найближчі кущі зашаруділи й звідти вискочили Дангор із Варлаксом, які на імпровізованих ношах несли Грінха, проткнутого шаргським дротиком.

Бругір одразу подав сигнал про небезпеку, а потім, махнувши рукою, підкликав хлопців до свого схрону.

Сховавши Грінха між камінням, вони швидко розчистили прохід. На жаль, під час бою Бругір отримав поранення в ногу, тож далі біг кульгаючи, а тому цілком очікувано, що на підйомі їх запримітили шарги й знову почалася погоня. На щастя, свинорилі настільки оскаженіли, що заважали один одному, тож наші хлопці змогли повернутися назад.