Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                Малкольм давно придивлявся до того дому, підозрюючи, що невідомий свідок вбивства Аннет Мейнсфілд живе в одній із тих квартир. Сьогоднішє попередження лише посилило ці підозри. І зараз, вдивляючись в дім навпроти, Малкольм особливу увагу приділяв вікнам квартир, що виходили в бік парковки.

                Ось воно! П’ятий поверх, кутова квартира. Знову те дивне, що кинулося в око. Штори – важкі і темні, постійно завішені. Малкольм навіть думав, що в тій квартирі ніхто не живе, а перевірити списки жильців, не викликаючи підозри в Сари Монінг, він не міг… Хтось знову рвучко смикнув штори, так, що світло з кімнати пробилося назовні. Саме той відблиск і привабив увагу Малкольма.

                Бінокль, що Малкольм захопив із собою в цю квартиру, лежав тут же, на кухні. Мить – і детектив спостерігав за підозрілии вікнами, не надто й приховуючи власну цікавість. Десь в підсвідомості засіла думка, що він є прекрасною мішенню – в освітленому вікні, і Малкольм вимкнув світло. Про всяк випадок, хоча й не сумнівався, що коли за ним спостерігали – цей маневр не обдурить спостерігачів.

                Штори лишалися нерухомими. Що би там не відбувалося – воно припинилося. Можливо, жільці лише щільніше завішували штори, або просто їх поправляли. Чи якийсь поворушив їх… Чи хтось увімкнув вентилятор…

                Чоловіча постать раптом розсунула важкі штори, майже зірвавши їх із петель. Невідомий чоловік судомно смикав віконницю, намагаючи відчинити її, барабанив по склу. У бінокль Малкольм бачив його перекошене від страху обличчя. А ще він бачив, як хтось інший, прихований від стороннього погляду стіною і меблями, підходить ззаду до чоловіка, що відчайдушно намагається відкрити вікно.

                Звук пострілу пролунав надто гучно. Скло, в яке бився, ніби метелик, невідомий, фонтаном пурснуло назовні, і разом із склом, на вулицю вирвався відчайдушний крик:

                - Рятуйте!

                Малкольм не вагався. Пістолет був на ньому. Відчинити двері з квартири, скотитися східцями вниз… Він не думав про те, що його могли чекати, не думав про те, що десь там був і той стрілець, що намагався вбити його, Малкольма. Просто в квартирі будинку навпроти був невідомий, чиєму життю загрожувала смертельна небезпека. А Малкольм був тим, хто міг завадити черговому вбивству.