Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Том 4 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 4"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 4" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54
Перейти на сторінку:
і збігаються з текстом, надрукованим у ЛНВ.

Переписуючи начисто драму, Леся Українка вносила деякі зміни, скорочувала, редагувала окремі місця, ущільнювала текст. Так, уже в чистовому автографі була закреслена частина слів Руфіна з другої дії:

Руфін Мені прийшлось сидіти близенько від Кріспіна Секста й чути, як він, сп’янівши, голосно занадто прошепотів до свого «друга» Крусти,—

далі йшло:

пройдисвіта відомого: «Сьогодні я пом’яну свою покійну жінку і наловлю кількадесят «святих», щоб згодом їх відправити на той світ — все ж веселіше буде їй, небіжці!»

Закреслено також кілька діалогів з п’ятої дії, які уповільнювали розвиток сюжету. Після слів:

1-й табулярій Я того не розібрав!

Вони й самі, либонь, того не тямлять..,

далі йшло:

Римлянин в далматиці

Ти не знавш, хто та чорнява молоденька? Якось я не почув, як викликали ймення.

Клієнт заклопотано поглядає на сусіда.

Багатий плебей

Я знаю, то Негріна, в неї батько багатий крамар, пурпуром торгує, така неслава! А родина чесна...

Молодий римлянин (дивиться в далечінь, прижмуривши очі)

Гарненька.

Ремісник (що сидить коло клієнта)

В християн вона не зветься Негріною, для них вона Рената.

Клієнт А ти ж се звідки знаєш?

Ремісник

(ніяково)

Та... не знаю... так якось... чув.

В цій же дії після слів:

G та.рий ...лиш над хоробами він має силу.

далі йшло:

Хлопець Втім, Ескулап найдужчий!

Старий

Ну, хто знає...

Я сам раз перевірив. В нас невістка була заслабла раптом на падучку, ми й лікарів скликали, і жерців від Еокулапа...

Хлопець Хто ж поміг?

Старий

Ніхто.

Та жінка десь назнала ворожбита з тих християн...

Хлопець Ну й що?

Старий

Прийшов він, руку поклав на голову невістці нашій і так в очах рукою зняв хоробу.

Стара жінка Так від руки самої й помоглося?

Старий Ні, він ще тричі богом заклинав. Стара Яким?

Старий Та християнським же, звичайно!

Стара А як же зветься бог...

І знову в цій же дії після слів:

Клієнт

(скрикнув)

Прісцілла варвара поцілувала!

далі йшло;

Римлянин в далматиці її, не бійсь, не відштовхнув.

Клієнт

Іще б пак!

Мене аж завидки беруть...

Римлянин в далматиці Ти хочеш туди до їх! Ну, що ж, я поможу. (Голосніше, немов виказуючи на клієнта) Сей чоловік...

Клієнт (з жахом)

Патроне! що за жарти?

Римлянин в далматиці регоче.

Матрона (соромливо закриваючись)

Матрона варвара...

Ще після слів:

Голоси Народові й сенатові хвала!

далі йшло:

Клієнт

(до римлянина в далматиці, свого патрона)

Як се шкода, що вони обоє почеснішого стану. От би добре, коли б і їх віддано до театру!

Патрон В твоєї героїні добрий голос, чи є талан сценічний, ще не знаю.

Оце побачимо...

(дивиться)

Прощання сцена мені не до смаку. У них се нудно.

Римлянин в далматиці Ну, знов прощальна сцена! Як се нудно!

(Позіхає і одкидається на спинку лавки.)

Клієнт (що весь час дивиться)

Найкраще з Люцієм Руфін прощався.

Патрон Так?., все одно...

Крім того, у чистовому автографі п’ятої дії є два незакреслені варіанти, які переписані начисто, але не увійшли до остаточного тексту. Після слів:

Жінка Хіба ж то християнин?

далі йшло:

Жрець Ну, а хто ж?

Там хтось пожартував собі з тієї, що на суді, високої матрони, він і скипів.

Жінка Та, може, він їй родич або коханець.

Ж р е ц ь Родич не сидів би в лавках з простацтвом. А якщо коханець, то, значить, християнин, бо з чужими вони не водяться.

Жінка Еге ж, якраз!

До нас оті святі ще й як вчащають! сестричками зовуть... такі масні...

Ну й красні є між ними! В нас одна за «братиком» побігла на край світу.

Жрець От диво, що така, як ти, побігла!

Жінка А за такими, як ти, я не біжу.

Жрець

Я жрець! Не смій рівняться до мене.

Жінка Видала я ще і не таких жерців, бували в мене й ті, що в білих шатах.

Грек (до жінки)

А в тебе все бувають християни?

Трохи далі, після ремарки:

Старий патрицій пускає її на своє місце, сам сідає біля комонника, але той раптово встає і виходить геть.

Далі йшло:

Старий патрицій Який він нарваний, оцей вояк!

Матрона Признати мушу, хоч мені він родич.

Патрицій Тобі, я бачу, шкода християн.

Матрона

О ні! ані краплиночки! Се жарт.

Голос покликача Кней Люцій просить взяти до уваги...

З чорнового автографа Леся Українка не переносить до остаточної редакції великі, художньо викінчені сцени. Так, в кінці другої дії вона знімає діалог між Руфіном і Люцієм. Після слів:

Люцій Не так, Руфіне. в чорновому автографі йде:

Тут п’яний Круста розумом простацьким та грубими словами те завважив,

чого мудріші люди ще не знають, у що тверезі голови не вірять, чом ображаються гордливі душі, проте ж його пророкування вірне: Христос погодився із Діонісом, бо Слово вже з Ідеею з’єдналось.

Руфін

(смутно)

Ні, вір мені, боги не воскресають.

Міг Діоніс воскреснуть з Адоніса, бо Адоніс був смертний, а по смерті герої часто робляться богами у пам’яті своїх нащадків. Певне, так і герой юдейський з Назарета дістався на почесне місце в небі.

З рук смерті люди дістають безсмертя. Не так бог. Бог мусить жить невпинно, бо як умре, то вже не воскресає. Платонова ідея не вмирала, тому її не зодолало й Слово і мусило погодитися з нею.

Коли ваш бог живий, а наші вмерли, то згода межи ними запанує хіба тоді, коли вже й ваш умре.

Люцій Наш бог не може вмерти!

Руфін

Час покаже. Тепер не ви, а ми в жалобі.

Коли вже справді вмер наш Діоніс, то вічний жаль зостанеться по ньому, бо він уже не встане з мертвих... Бачиш, тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма — не спіткнись на неї як-небудь в темряві — сю порожнечу уже ніщо заповнити не може...

Люцій Природа ненавидить порожнечу І завжди виповнить її. Гадаю, що християнство виповнить і прірву, розкриту під ногами в нас. Я вірю, що Рим не згине, бо його врятує новий закон, нові звичаї й віра в нового бога. Я тобі пораджу: в тії ями, що од статуй полишились, ти дерева хороші посади, і зараз твій садок повеселіє.

Бо там, де мертві постаті стояли богів умерлих,— зацвіте весна живою, плідною красою.

Драма подається за чистовим автографом (ф. 2, № 802), крім втрачених окремих сторінок, які подаються за чорновим автографом (ф. 2, № 803),

Кибальчич Надія Костянтинівна (1878—1914)

1 ... 53 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 4», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 4"