Читати книгу - "Нам воно святе! Пісні січових стрільців"

За них борба – се їх журба І дорогого народу І ряди могил не візьмуть їх сил, Ворог тут б’ється з серцями, Лицаря уб’є, думка ожиє Між Січовими стрільцями. Хто ж бо там іде і перед веде? Диво! Се наші дівчата! Личко, як мак! Кругом козак — Душа стрілецька завзята. Не цілуйте їх! На війні се гріх, Ви уберіть їх вінцями! Слава тим дочкам, щирим козачкам, Між Січовими стрільцями. Ми гайдамаки
Вірш і музика Осипа Маковея Ми гайдамаки, ми всі однакі, Ми ненавидим вороже ярмо, Йшли діди на муки, підем і правнуки, Ми за народ житє своє дамо. Не тішся, враже! Сотня поляже, Тисяч натомість стане до борби. За чорну зневагу склали ми присягу: Вести борбу – поневолені раби. Наша присяга: правда, відвага. Воля Вкраїни, скривджених добро — Ними ся клянемо, пок живі будемо, Ломить, палить кайдани й ярмо. Пірвем кайдани, які тирани Кріпше і кріпше сковують щодня, Бо ми гайдамаки местники завзяті. Не боїмося куль, ножів, ні огня. Дмитро Макогон

Український письменник, культурно-освітній діяч, батько Ірини Вільде, Дмитро Макогон народився 28 жовтня 1881 р. у м. Хоросткові, тепер смт Гусятинського р-ну Тернопільської обл. Навчався в гімназії Тернополя, 1902 р. виключений за агітаційну підтримку І.Франка під час виборів до Райхсрату Австро-Угорщини. 1902 р. закінчив учительську семінарію в Заліщиках (екстерном). У 1914−1918 роках перебував на італійському фронті. На буковинській царині української літератури перших десятиріч XX ст. був великим приятелем січового руху. Завдяки його активній допомозі було засновано «Січі» у сільських громадах Чорнівки, Лукавця, Веренчанки. У цих та багатьох інших буковинських громадах письменник неодноразово влаштовував безкоштовні курси для неписьменних січовиків. Д.Макогон був одним з найвідоміших авторів популярних січових пісень. Його поезії здебільшого відзначалися високою ідейністю та патріотизмом, закликом до боротьби за кращу долю свого народу: «…Гей до борби, народе мій, За давну честь, за волю! Одна борба лиш поліпшить Твою незавидную долю», і користувалися підтримкою серед буковинського січового селянства.

Д.Макогон став автором січової пісні-маршу «Гей, у „Січ“!», яка виконувалася на мелодію знаменитого Франкового гімну «Не пора, не пора!» Її лаконічна відповідність сутності січового руху: «„…Гей, у „Січ“, гей, у „Січ“, гей, у „Січ“!“ Приступаймо старі й молоді! Хай щезає недоля народная пріч, Як той камінь у бистрій воді!..» Маршовий піднесений ритм, героїчність імпонували січовій молоді, і пісня стала народною. Більшість січових