Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Via Combusta, або Випалений шлях 📚 - Українською

Читати книгу - "Via Combusta, або Випалений шлях"

197
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Via Combusta, або Випалений шлях" автора Маріанна Маліна. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 61
Перейти на сторінку:
процеси, які вже відбуваються? Чи здатні ми їх контролювати? — пролунало запитання від одного з учасників.

— Неконтрольоване пробудження надсвідомості несе нам неабияку загрозу, — значуще відповіла вона, піднявши склянку. Відпила трохи води, поставила склянку на стіл та вела далі: —Тому наше першочергове завдання — зупинити неконтрольований розвиток. Це можливо здійснити за рахунок новітніх технологій зі впливу на певну зону свідомості. Знову ж… Японія поки що обганяє нашу країну в цій галузі. Та наразі з’явилася нагальна потреба зведення всіх розробок в один глобальний наддержавний проект. Тепер я можу повідомити вам приємну новину: керівництво цим проектом планується здійснювати одночасно з території України і Японії!

Зібрання на ці слова Пишногрудої вибухнуло оплесками.

2

Того дня ми з Майкою сиділи в бібліотеці. Її батько, дядько Іван, поїхав у справах до міністерства, а мати з молодшим братом ще до нашого приїзду подалися до санаторію. Тож Майка, що завжди потребувала до себе уваги, розважалася, як могла. Здебільшого у моєму товаристві.

За вікном періщив весняний дощ, і, як завжди у таку погоду, надворі була напівтемрява. В кімнаті горіла настільна лампа під зеленим абажуром, і від цього робилося доволі затишно і якось навіть тепліше. До того ж не так безнадійно нудно, як у решті величезного холодного будинку.

Отож, сидячи на просторому чорному шкіряному диванові, ми з Майкою грали в карти. Тут двері прочинилися, і до кімнати зазирнула Свєтка.

— Не скучили за мною? — запитала.

— Скучили! — відповіла Майка, зосереджено розглядаючи свої карти. — З ним неможливо грати, навіть якщо в тебе самі козирі, він усе одно виграє!

Тим часом Свєтка підійшла до маленької шафи, яку ми колись із нею совали. Там, на полиці, стояла жабка з монеткою в роті.

— Що це? — запитала вона у малої.

— Це феншуй такий… Не японський… — наморщила лоб Майя, відірвавшись від споглядання своїх козирів, — китайський, здається. Її ставлять в домівці для грошей. Бачиш — вона тримає золоту монетку в роті. Спеціальну таку. З отвором.

— Жаба… Вона ж з трьома лапами! — несподівано вражено прошепотіла Свєтка, роздивляючись «феншуй». — Вона живе на місяці й варить там зілля безсмертя… Жаба і вода! Де словники?

— Он там, на полиці,— байдуже змахнула головою в бік другої, велетенської шафи Майка, — дивися скільки влізе!

— Мені потрібно знайти дещо, — заклопотано прошепотіла Свєтка, оглядаючи полицю. І нарешті знайшовши потрібну книгу, витягла її і проказала незрозуміле слово: — Тринітаризм.

Поки Свєтка шукала в словнику значення свого «тринітаризму», ми знову грали в дурня. Майя вкотре програла у мене й ображено надула губи:

— Свєто, ну хоч ти б з нами пограла…

— Гаразд, — нахмурила чоло Свєтка і знову зашурхотіла сторінками, — трохи згодом… Ну! І хто так пише: «тринітаризм» — дивися «трійця»! Що, одразу не можна написати?

Вона ображено відклала словник, а Майя, перетасовуючи колоду, знову вимогливо запитала:

— Ну, то як? Граєш?

— Добре! Тільки спочатку я розкажу вам казочку… — Свєтка підійшла і сіла до нас на диван.

— Годиться, — відклала вбік колоду Майя і посунулася до неї ближче. — Я люблю казочки…

— Жив собі на світі хлопець і звали його Тристан, — почала Світлана. — Одного разу він зустрів прегарну дівчину, яку звали Ізольда. І закохався у неї… Його любов була палкою, як вогонь.

— Сядь до нас поближче, щоб було ліпше чути, — обернулась до мене Майя, і очі в неї стали загадкові, як японська культура.

Я підвівся з дивана, але сів не поряд із нею, а у крісло, що стояло з того боку, де вела свою казочку Світлана. Майя скривилася і зітхнула.

— А Ізольда була холодною крижаною красунею, — вела тим часом Свєтка, — бо насправді вона і була крига. Це було чутно навіть в її імені. Ізо-Льда. Тобто із льоду. Любов Тристана була гарячою, як сонце, що цілує кригу… Коли він приходив до Ізольди, серце її відігрівалося і робилося грайливим, як хмаринка. Ізольда теж покохала Тристана. Бо він відкрив три стани, що були сховані в ній. В минулому, коли його не було поряд, вона була закам’янілою кригою… Тепер, коли він з’явився, вони зробилася парою. А коли вони з’єднаються у коханні — вона проллється краплями животворної води, і від їхньої взаємної любові на небі заграє веселка. Так вони і танцюють — то ближче одне від одного, то далі. Їхній танок проходить від минулого в майбутнє і знову по колу… Від абсолютного порядку до абсолютної свободи. А завдяки їхньому коханню на небі з’являється райдуга… Коли побачите її на небі, згадайте про Тристана й Ізольду.

— Цікава версія легенди, — я закинув руки за голову і потягнувся. — Головне — свіжа…

Свєтка задумливо провадила:

— От така свята трійця виходить — віра, надія, любов. Надія — надійна крига, розум. Віра — мрії, вирій, пара — в хмарках літає. І вода — любов. Крига, вода і пара. Вони і різне, вони й одне… Саме так я й розумію тринітаризм…

— Згадується мені, щось схоже ти мені говорила про місяць, — єхидно зауважив я.

— Хм, — вона невдоволено стулила губи, а потім прорекла: — А тут ніяких протиріч немає. Місяць теж має три фази. І він символізує три стани. Тобто це одне й те ж, зрозумів?

— Слухай, Світлано, а для чого ти нам оце тут розказуєш? Яка з цього користь? — мені було справді цікаво, як вона спустить на грішну землю ці свої казочки.

Свєтка скривилася і помахала перед моїм лицем двома пальцями:

— Це дуалізм…

— Ну і…— я іронічно скривився.

— Є дві сили, два ордени, — продовжувала махати рукою перед моєю пикою Свєтка. — Умовно їх можна

1 ... 52 53 54 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Via Combusta, або Випалений шлях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Via Combusta, або Випалений шлях"