Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

Я вийшла з дому і побачила біля дороги Ніколаса. Він був одягнений у сині джинси і білу сорочку, яка була не до кінця защепнута..

Ммм, а це сексуально...

Він побачив мене і помахав мені рукою. Я поправила своє волосся і пішла йому назустріч впевнено, як модель.

Ну а що? Я хочу йому сподобатися…

Хоча, коліно було проти таких рішучих кроків… Я підійшла і тихо усміхнулася, а тоді сказала просте:

- Привіт.

- Привіт, Ані. Ти маєш чудовий вигляд, навіть дуже, - сказав він, уважно розглядаючи мене. Такий дивний у нього погляд. Щось змінилося у ньому з минулого разу. – Як твоє коліно?

- Дякую, з коліном уже легше, - сором'язливо відповіла я;

- Куди хочеш піти сьогодні?

- Не знаю, а куди ти пропонуєш?

- Ну, можна прогулятися вуличками, перш ніж піти в ресторан, який я запланував, - відповів він.

Ов, у ресторан? Мій лук не дуже підходить для такого закладу. Але зрештою, я погодилася:

- Добре, нехай буде так.

- Тоді пішли, не будемо витрачати час, - сказав Ніколас і, взявши мене за руку, повів униз вулицею.

Поки йшли, ми розговорилися. Я коротко розказала йому про себе, а він мені про себе. Я довідалася, що йому двадцять два, і він недавно переїхав у Вашингтон з Колорадо, щоби вступити у спортивний коледж. Його батьки, коли він був малий, загинули в автокатастрофі, тому виховувала хлопця його тітка. Про себе я розповіла схоже.

Ми повільно гуляли холодною вулицею, роздивляючись прохожих людей, дітей, жовто-червоні дерева тощо. Поки до мене раптово не задзвонив телефон. Це був Дейв. Що, чому він дзвонить? Я ж казала про те, що йду на зустріч з Ніколасом. Чи це спеціально, щоби позлити мене?

Я не взяла слухавки, і вимкнула звук. Вибач, Дейве, але я не дозволю тобі зіпсувати мені цей вечір.

- Хто дзвонить? - запитав Ніколас, зазираючи у мій телефон, але я встигла його заховати.

- Це не важливо, ходімо далі? – запропонувала я.

- Звісно, я вже голодний, - відповів, знизивши плечима він, і взявши мене під лікоть – повів за собою.

Я думала, що ми прийдемо до якогось звичайного ресторанчику, але Ніколас привів мене в один із найдорожчих ресторанів у Вашингтоні. Я була шокована. Тут часто проводять світські вечори, вечеряють знамениті зірки чи політики, а я у кросівках і вільній туніці.

- Ніколасе, може підемо в інше місце? Здається, що мені не вистачить грошей на вечерю тут, - запитала я, коли ми сідали уже за стіл.

Насправді мені б вистачило грошей, але те, як на нас дивилися розкішно вдягнуті люди, виводило мене зі своєї зони комфорту.

- Навіть не думай за гроші, я за все плачу сам, - відповів твердо він, не відриваючись від меню.

- Ні, я так не можу. Давай хоч навпіл, - продовжувала я.

- Ані, закрили цю тему. Я сказав, що оплачу – значить так і буде. Все, - сказав хлопець, поклавши свою руку на мою й усміхнувся. Я не була така рада, як він. Якийсь Нік дивний сьогодні. Ніби вже випив перед тим, як іти зі мною на зустріч… Може мені здається через нерви?

У цей час до нас прийшов офіціант і запитав:

- Доброго вечора, молоді люди, ви вже щось вибрали? - запитав він.

Він так шоковано оглянув нас, що мені знову стало ніяково, а Ніколас ніби не помічав цього.

Чорт, треба було не йти…

- Так, мені, будь ласка, форель під лимонним соком і чизкейк з полуницею, - озвучив своє замовлення хлопець.

- Я хочу грецький салат і шоколадне морозиво, - сказала я, мило усміхнувшись. Може хоча б це допоможе справити на нього позитивне враження?

Хоча ні, чоловік продовжував дивитися на нас з насмішками. Потрібно буде написати скаргу на нього, як він сміє?

- Це все? - перепитав офіціант.

- Так… А хоча ні! Ще одне: принесіть нам, будь ласка, ще пляшечку вашого найдорожчого вина, - додав хлопець.

Я шоковано перевела погляд з офіціанта на нього.

- Добре, чекайте на замовлення двадцять хвилин, - сказав той, дописуючи, і відійшов від нас.

Тоді я запитала Ніколаса:

- Нік, а навіщо нам вина? Ще й найдорожчого… Мені здається це зайве.

Тепер я точно запевнилася у тому, що він пив щось перш ніж прийти за мною.

- Як навіщо? Випити за зустріч, за прогулянку... За нас, - заговорив Нік.

Я трохи занепокоїлась, бо від вина часто п'янію. Саме від вина. Може варто відмовитися, поки не пізно?

Поки Нік щось розглядав у телефоні, я тим часом витягла свій і глянула на екран. Дейв дзвонив мені шість разів і залишив дві смс.

Та що йому треба? Невже тільки зараз проявилася ревність?

Так, він мені подобається, але в цей самий час, він бісить мене своєю поведінкою.