Читати книгу - "Незамінна для нього, Меланія Арт"

Через хвилин п'ятнадцять ми вирішили повернутися, Саша ще відійшла у дамську кімнату, тому за столик я поверталася сама. Йшла у чудовому мрійливому настрої, обдивлювалася ще раз залу по колу, коли тут дещо привернуло мою увагу.

Марк стояв біля бару і розмовляв з якоюсь незнайомою мені красивою брюнеткою. Вони виглядали… близькими, чи що. Вона постійно сміялася з його слів і торкалася руками його рук і плечей, а він, немов не помічав цього, тому я зрозуміла, що це нормальна практика для цих двох.

В районі грудей щось підозріло запекло, а в роті утворилась гіркота. Я пішла до столика, щоб не витріщатися, мов дурепа. Таша одразу помітила мій стан, але я похитала головою, щоб поки до мене з розпитуваннями не підходила.

Через хвилин п’ять повернувся Марк.

– Сумувала? – сказав на вухо, однією рукою однімаючи мене за талію.

Ще годину назад я б з радістю відповіла на цей його флірт, але зараз – ні, не можу. Тому я вивільнилася з його обіймів і відсунулася на дивані.

– Не так, як ти, – не змогла стриматися.

– Що сталося? – спитав, коли до нього нарешті дійшло, що настрій мій відрізняється від його.

– Нічого, все добре, – намагалася посміхнутися, але мою фальш чоловік розпізнав одразу.

– Дай вгадаю, ти бачила мене з Катею і приревнувала, так? 

– Не говори дурниць, – нервово зім’яла серветку в руці, намагаючись виглядати впевнено. – Ти вільний чоловік, маєш право спілкуватися і проводити свій час хоч з Катею, хоч з Ірою, та й взагалі з ким завгодно.

– Еллі, – суворо промовив Марк, – ми тільки сьогодні про це говорили. Я ясно дав зрозуміти, що мене не цікавлять інші. Я думав, що ти це втямила нарешті.

– Слова і дії в тебе часто відрізняються, Марку, – емоції взяли верх над здоровим глуздом, тому я просто не могла вже зупинитися. – Ми не пара, тож ти можеш далі йти продовжувати своє приємне спілкування з подругою, не буду тобі заважати.

– Трясця, Еллі! – чоловік вже не стримував свого гніву. – Я вже й сам втомився тобі вбивати в голову одне й те! Невже тобі однаково на мої слова? Взагалі мені не довіряєш і ось так просто зараз хочеш, щоб я пішов і продовжив вечір з іншою дівчиною? 

– А мені не потрібно нічого в голову вбивати, я й так все бачу. Хочеш – йди до іншої, не тримаю тебе.

Мене ще більше розпалила його реакція. Я ж ні в чому не винна, навпаки закрила очі на все, що було раніше. Подивилася я б на нього, якби він мене двічі за день побачив за “приємними” розмовами з іншими чоловіками. 

– Впевнена? Це те, чого ти хочеш?

– Так!

– Ну що ж, це твій вибір.

Розвернувся і впевненою злою ходою пішов у сторону бару. Через хвилину він вже знову сидів біля тієї самої Каті. 

Відчуваю, що зараз я зробила ще одну помилку і знову зруйнувала шанс на щасливе майбутнє з Марком. Дурепа просто… Мабуть, я дійсно заслуговую бути самотньою.

Відправити Марка було емоційним рішенням, про яке я пожалкувала одразу ж. Чому не вислухала? Чому не сказала, що ревную і не хочу бачити його з іншими? Чому-чому-чому?

Але що зроблено, те зроблено. Тільки одне знаю, дивитися на це я не зможу точно. Саме тому я підхопила свої речі, скупо попрощалася з Ташою, обіцяючи про все розповісти їй завтра.

Як дійшла до таксі, як назвала адресу та їхала майже через все місто я не запам’ятала. Робила все на автоматі. От тільки за цей час встигла себе накрутити і… розізлитися, як не дивно. Чому я маю себе корити за сьогоднішнє? Марк міг нікуди не йти, але швидко прийняв рішення змінити пару на вечір. Отже, мої ревнощі не були безпідставними, і вини моєї ні в чому не має.

Підіймалася у квартиру Марка я вже повністю на взводі, хіба що тільки пар з вух не йшов. В один момент навіть хотілося повернутися і висказати ще раз все Марку, щоб більше не робив мене винною.

Зняла босоніжки, які вже достатньо сильно встигли намучити ноги, пройшла на кухню, щоб випити холодної води і трішки заспокоїтися. Потрібно вирішити, як бути далі.

Через хвилину почула, як грюкнули вхідними дверима, а ще за мить в проході з’явився злющий Марк. 

– Еллі…

– О, ви так швидко пішли, чому так? – вмить повернулася моя роздратованість. – Ой, я ж у твоїй квартирі, а вам потрібно місце для усамітнення. 

– Еллі… – з тихим риком намагався зупинити мене Марк, але поїзд, що набрав ходу, так просто не зупинити.

– Що “Еллі”? Ви почекайте, я зараз швиденько речі зберу і через десять хвилин мене вже тут не буде. Ви зможете спокійнісінько продовжити свою романтику. А де ж супутниця? Ай-яй-яй, як не гарно залишати в машині дівчину чекати, міг би й повідомлення написати, я б встигла зникнути.

– Еллі!

Та я вже не слухала і впевнено йшла у напрямку своєї тимчасової кімнати, не хочу більше тут затримуватися.

Дійти мені не судилося, адже цей навіжений чоловік зловив мене на півдорозі і одним рухом притиснув своїм тілом до стіни.

– А тепер послухай мене, Еллі. Мені байдуже, що там зараз тараканчики у твоїй гарній голівці на загальній нараді вирішили. Просто запам'ятай декілька простих речей: ти – моя, я – твій. І чим раніше ти це втямиш, тим краще. Більше я не дозволю тобі тікати від мене, зрозуміла?

І, не чекаючи моєї відповіді, пристрасно поцілував.

Цей поцілунок не був схожий на будь-який інший у моєму житті. Він став, ніби ковтком свіжого повітря, що швидко витіснив з голови усі упередження та страхи. З кожним рухом владних губ і ніжних рук, що вже жадібно досліджували моє тіло, я все більше розпалювалася і відкривалася новим відчуттям. Ланцюги зірвані, тепер шляху назад немає. Я повністю віддаюся цьому чоловікові і не шкодую про це.

Останньою моєю тверезою думкою було те, що Марк правий, тепер – я його і тільки його.