Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Навчання в замку лорда Діраса пішло своїм шляхом. День за днем я дізнавався щось нове, зміцнював тіло і ближче знайомився з магією. Через тиждень, навіть почав замислюватися про те, як же я раніше жив особливо не користуючись магією? Приємні відчуття охоплювали мене з головою, під час злиття з природними силами. Кожне нове заняття, очікувалося з таким нетерпінням, немов я дитина, яку після обіду пригостять улюбленими солодощами. Дуже тішило те, що мені випала честь вечорами отримувати додаткову порцію "солодощів", чим я тихенько пишався.

 Тайлор дотримувався наміченої програми, в основному навчаючи нас як застосовувати силу у бою. Серйозна розмова з лордом Дірасом справила на юнака належний ефект і він перестав чіплятися до мене через дрібниці. Але на заняттях був гранично суворим і більш вимогливим, ніж до інших.

Уроки Діраса стали найбажанішою і найулюбленішою частиною мого нового життя в замку. Він не тільки давав можливість додатково потренуватися, але розповідав різні хитрощі. Приміром, я дізнався, як закликати воду без явного джерела, точніше джерело то було - сильно розсіяна по повітрю волога, рідина в рослинах, а також у всіх живих істотах, зокрема й у людині. Останнє відкривало перед магом можливість не тільки витягати цілющу вологу з організму, тим самим вбиваючи його, а й керувати усім тілом, немов маріонеткою, так само як намагався зі мною вчинити Рін. Дірас пообіцяв, що обов'язково навчить мене цього, але для початку, я повинен добре відточити всі свої магічні навички.

У стосунках із моїми новими сусідами по кімнаті теж усе залишалося, як і раніше. Ну, майже. Поки Елан був на завданні нікому в голову не приходило мене задирати. Чейз, звісно, жартував у своїй манері, але завжди по-доброму. А одного разу трапився просто чудовий вечір, який напевно запам'ятається всім надовго.

Початок у нього був цілком звичайний. Я повернувся після тренування з Дірасом, умився і став готуватися до сну. Решта займалися тим самим, тільки Чейз десь пропадав. Він повернувся тільки тоді, коли ми вже встигли позаповзати під ковдри та загасити майже всі свічки. Чейз обережно прослизнув у кімнату, злодійкувато озирнувся, щось притримуючи за пазухою, потім тихенько спитав в Орсема, який стояв найближче до дверей:

- Тайлора тут немає?

- Ні, - здивовано відгукнувся хлопець.

- Чудово, - уже трохи голосніше сказав Чейз, потім подивився на інших. - А ви що, спати зібралися? Нумо вилазьте, я вино приніс! - і з цими словами він урочисто витягнув з-за пазухи темно-зелений щільно закоркований бутель.  

- Ух ти! - радісно пропищав Майкі, потім схаменувшись, трохи тихіше запитав: - Де ти його взяв?

- Ясна річ, де, з кухні стягнув. Ну, ворушіться і загасіть світло.

- Так темно ж буде, - злякано пробурмотів Сем.

- Правильно, і ніхто не засумнівається в тому, що ми спимо.

Сидіти в повній темряві нам не довелося. Яскравий місяць охоче ділився своїм світлом, зазираючи у вікно, немов теж бажав узяти участь у наших посиденьках. Чейз уміло вибив корок, засунувши пляшку у свій черевик і гарненько стукнув ним об підлогу. Після цього ми, немов перелякані миші, залізли під ковдри й кілька хвилин схвильовано чекали, чи не прийде хтось перевірити, тихенько посміюючись у подушку. На щастя, коротким звуком ніхто не зацікавився і ми обережно сповзли з ліжок. Схопивши хто подушки, хто ковдру, зручно розмістилися по колу. Звісно, за склянки Чейз не потурбувався, довелося просто пити з горла, передаючи пляшку по колу. Попри свій юний вік, Майкі теж приклався до пляшки. За ним же не наглядала сувора старша сестра, а з нас ніхто не мав бажання щось вказувати хлопцю. Невміло, спершу підозріло принюхавшись, ельф зробив перший ковток і задоволено заплющив очі, потім одразу ж випив ще. Слідом за ним спробував напій і я. Вино виявилося дуже смачним. У них я абсолютно не розбирався, але вже було з чим порівнювати. Тут не було ніякого різкого запаху і присмаку, тільки приємний аромат винограду, якихось прянощів і м'який, солодкий смак. Не дивно, що маленькому ельфу так сподобалося.

- Може, закриємо чимось двері? - приймаючи від мене пляшку, занепокоївся Торен.

- Не треба, якщо хтось буде йти, я почую, - заспокоїв його я.

- Цікаво, у тебе, що слух кращий за наш? - недовірливо запитав Чейз, тим часом відбираючи пляшку в Торена, одразу після того, як той зробив кілька ковтків.

- Ну, я не впевнений про вас, - зам'явся я, - але про себе точно знаю, що можу розпізнати кроки заздалегідь, ще зі сходів.

- Це магія? - тут же зацікавився Майкі.

- Напевно, - я знизав плечима.

- Брешеш ти все, у нас же браслети, - Чейз знову мені не повірив.

- Ну, в цьому вони мені не заважають, - упевнено відповів я. - Ну, ось ти чуєш, як у ванній кімнаті з умивальника капає вода?

- Ні.

- А я так.

Цікавий Майкі одразу ж схопився, підбіг до умивальників і вже звідти радісно повідомив:

- Справді капає, дивіться! - він трохи відійшов, щоб ми могли бачити кімнату, де з пригвинченого до стінки барильця з краником зриваються маленькі крапельки води. Тільки він не врахував, що там усе одно темно.

- Гаразд, вірю, - махнув рукою Чейз, - охороняй нас. А ти Майкі не пищи так голосно, краще йди сюди.

Посиденьки продовжилися. Пляшка активно ходила по колу. Усі потихеньку хмеліли. Розмови вели ні про що, здебільшого слухали веселі байки Чейза і насилу стримувалися, щоб не розреготатися. У моїй, злегка затуманеній голові виникла ідея, розпитати хлопців про їхнє минуле, адже склалися цілком відповідні обставини. 

- Чейзе, а розкажи нам про те, як ти сюди потрапив? - після чергової байки зважився я. - Напевно це така ж захоплива історія.

- А я знаю, - гордо повідомив Майкі, - вони з Еланом разом Тайлора зустріли.

- Ти знаєш, я ні, - шикнув я на балакучого Ельфа, не вистачало, щоб він мені зіпсував усю вигадку.

- І я не знаю, - додав Торен.

- Тоді розповім, - охоче погодився Чейз. Потім ненадовго задумався і через деякий час сказав: - Я, справді, сюди потрапив разом з Еланом. Ми з ним з одного портового містечка, Бережанки.