Читати книгу - "Українське письменство"

по степам. Рибалка дивиться, і очі протирає,                Не вірить сам своїм очам,        Бо по Сулі — чорти б їх мучив матір! — Пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам        І бідного його ниряє ятір.        Зітхнув Рибалочка да і назад поплівсь.                «А що, земляче, пожививсь?»        Ось слухайте, пани, бувайте ви здорові!                Еге, Охріменко дурний:        Пішов прохать у повітовий,        Що обідрав його наш писар волосний, —

і Крилова:

       Крестьяне, вышед из терпенья                От разоренья,        Что речки им и ручейки        При водопольи причиняли, Пошли просить себе управы у Реки, В которую ручьи и речки те впадали.        И было что на них донесть.                Где озими разрыты,        Где мельницы посорваны и смыты;        Потоплено скота, что и не счесть. А та Река течет так смирно, хоть и пышно,        На ней стоят большие города,                И никогда        За ней таких проказ не слышно;        Так, верно, их она уймет.        Между собой крестьяне рассуждали. И что ж? Как подходить к Реке поближе стали                И посмотрели, — так узнали, Что половину их добра по ней несет.        Тут, попусту не заводя хлопот, Крестьяне лишь его глазами проводили;        Потом взглянулись меж собой        И, покачавши головой,                Пошли домой;        А отходя проговорили:        «На что и время тратить нам. На младших не найдешь себе управы там, Где делятся они со старшим пополам».

Спочатку — підрахунок. 28 рядкам Крилова, що містять оповідання й мораль, відповідають 29 рядків Гребінки. Отже, український байкар ніде не перенавантажує деталями розповіді, не розводнює Крилова. Дещо зайвими, правда, можуть здатися підкреслені рядки: «Чи довго він ішов» і т. д., — але вони досить умотивовані впровадженням оповідача. Що ж до подробиць і тону оповідання, то вони у Гребінки своєрідні й винайдені талановито: замість натовпу селян в полі зору читачевого один Рибалка, до того ж змальований яскраво, живий, гарячий, готовий іноді «всячину погукати»; замість просторого переліку шкод, заподіяних струмками і річечками, єдина причина конфлікту — ятір. Замість авторського переказу думок героїв — їх власні слова, подані в прямій мові. І навіть виділення моралі в чотири рядки, мовлені від автора, можна розглядати як певний плюс українського автора, остільки дотепні вони різкістю свого перебігу від рибалки до волосної й повітової юстиції. Байка Крилова архітектурніша, логічно стрункіша; Гребінчина бере декоративністю, мальовничістю деталей, інтонаційною розмаїтістю.

Висока оцінка цієї мальовничості та живих інтонацій і привела