Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

- Ні звичайно сто разів, ні. Хіба він подумав про мене, байдужа черства людина, та він як камінь, щоб його чорти вхопили - Бурхливо відказую аж слина розлітається.

Карина відсторонено насуплена дивитися на мене.
- Я взагалі питаю про Харитона, ти ж більше не хочеш говорити про Павлака
- Ні не хочу, твій Харитон теж не ліпший покидьок від Павлака. Карина мені так погано дуже погано, але я мушу забути про нього.
- Цікаво чого він пішов от так, нічого тобі не пояснивши може є якась причина.
- Звичайно що є, аж дві, Павлак мене просто ніколи не любив і використав для свого задоволення, а потім злякався відповідальності й втік.
- Думаєш - загадково - я не впевнена що Ігорю вигідно було втрачати свою роботу, репутацію побудовану роками, і взагалі багато чого, ти казала Лікарня де лежав наш батько також на половину Павлака, руйнувати все своє життя ради чого? Йому ж не двадцять як тобі, щоб почати все з початку, хіба це не дивно.
- Для такого як він ні - Відповідаю під сумнівом.
На мить згадую його погляд, його блакитні очі, відчуваю як стискається горло, я маю викурити його з голови.
Різко змінюю тему.
- Слухай до мене дзвонила Ліана і запросила на день народження, я  погодилась, але якщо ти...
- Звичайно йди, і навіть не думай, я добре себе почуваю, і сама справлюсь.
Після короткої розмови з сестрою я погано спала невже Ігор поїхав не з власного бажання.