Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

- Мабуть, у Ігната спочатку поцікавився за перекладача, той і порадив тебе.

Дуже сумніваюся! Найімовірніше, як і Чернов, вивчив усю мою, вміло складену, біографію.

З подачі Слави я зв'язалася з помічницею Дроздова Дариною. Та злегка отетеріла, коли дізналася, що до мого відльоту вже все було готово. Він не сумнівався, що я погоджуся та не приховував цього. Голова розколювалася від запитань. Звідки така впевненість? Чи не зглупила я? Йому насправді потрібен перекладач чи щось інше? Але найбільше мене напружувала його незрозуміла зацікавленість моєю скромною персоною. Я не применшувала свої зовнішні дані, просто знала, що не в його смаку. У будь-якому разі давати задню було вже пізно.

Для мене все було організовано по вищому розряду. В аеропорт мене доставила машина класу люкс. Квиток бізнес-класу сприяв максимально комфортному перельоту. У Парижі на мене чекав розкішний готель із шикарним номером. Дроздов і раніше, м'яко кажучи, не бідував, але за останні п'ять років ґрунтовно піднявся. Це з огляду на те, що назад у країну ми повертатимемося на приватному літаку. Особисто його чи ні, помічниця не уточнювала.

Молодий чоловік, який зустрів мене в аеропорту Шарль де Голль та представився Михайлом, повідомив, що сьогодні я можу відпочивати, а завтра о дев'ятій ранку Марат Хасанович чекатиме мене у вестибюлі готелю. Переконливе прохання не спізнюватися - він цього дуже не любить. Тієї ж секунди я вирішила запізнитися щонайменше хвилин на десять, щоб помститися за недалеку дуру. Домогтися будь-якої іншої інформації від Михайла виявилося неможливо.

Завдяки метушливому дню, я заснула відразу, щойно голова торкнулася подушки.