Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

Придурок! Він в котре довів, що заслуговує на все те, що я збираюся зробити. Просто не розумію, чому він так зі мною? Я для нього чужа людина, на яку він якось неадекватно реагує. То рятує, то дивиться з лютою ненавистю, в один момент цілує, в наступний відштовхує, ніби як проявляє непотрібну турботу та при цьому ображає на людях. У Дроздова і раніше характер був, м'яко кажучи, не простий, а зараз взагалі повна жесть. 

Мені не слід звертати увагу на його закидони та поки нічого кардинального не робити. Не знаю параноя це чи ні, але підстрахуватися варто, занадто дивно він поводиться. Та й нав'язливі незрозумілі відчуття не полишають. Наче я щось перед своїм носом упускаю.

Поки я хворіла Слава ще кілька разів відвідувала мене. Балакали про все та ні про що. Про Дроздова мова більше не заходила, так само, як і про Інесу. Повністю одужавши, я вирішила на деякий час виїхати з країни. Вставити мізки на місце, а то вони останнім часом злегка попливли після кількох зустрічей з одним суб'єктом. Я не повинна так на нього відгукуватися. Дізнавшись про мої наміри, Слава порадила летіти до Греції, де вони з чоловіком та донькою відпочивали торік. Не маючи бажання особливо заморочуватися, я погодилася, тим паче відпочивати за заздалегідь перевіреним маршрутом було зручніше та безпечніше.

Квитки куплено, готель замовлено, валізи зібрано. Завтра о сьомій ранку виліт.

На виході з торгового центру, де я робила контрольні покупки на відпочинок, мені зателефонувала Слава та наполягла на зустрічі "по одній важливій справі". Телефоном вона навідріз відмовилася навіть натякнути, по якій. Довелося повернутися в центр та засісти в першій-ліпшій кав'ярні в очікуванні подруги.

- Привіт, - Слава впорхнула в кафе та, як завжди, притягнула зацікавлені погляди всіх представників чоловічої статі.

Вона не була красунею в повному розумінні цього слова, як, наприклад, та ж Інеса. Але в дівчині була присутня харизма та витончений шарм, що робило її неймовірно привабливою. Чернов це прекрасно усвідомлював, про що красномовно кричала наявність за спиною Слави "непомітного" охоронця. Дивно, я начебто мала вже звикнути до цього її живого додатка, але всередині знову щось тривожно кольнуло.

- Вибач, що відірвала тебе від зборів, але справа реально термінова, - відволікла мене подруга.

- Нічого, Слав, я вже зібралася. Так по дрібницях ще по магазинах походила. Говори вже, не тягни, - кваплю, бо вона реально мене заінтригувала. 

- Обіцяй спочатку мовчки вислухати, - дочекавшись мого кивка, продовжила, - Марат попросив із тобою поговорити.

У мені відразу ж запульсували всі нервові закінчення, викликаючи табун мурашок від однієї лише згадки цього імені. А застосоване поруч дієслово "попросив" змусило нервово посміхнутися. Дроздов хіба вміє це робити? Я думала він тільки накази роздає. Хоча Славу він поважає, тож цілком здатен виявити до неї чемність.

Мовчки, як і обіцяла, чекаю продовження. 

- Мар зараз у Франції. Прилетів туди на одну дуже важливу зустріч, а з перекладачем накладка якась вийшла. Він хоче, щоб ти тимчасово попрацювала на нього. Грецію він тобі повністю компенсує. Ну й оплата праці на тебе чекає шикарна. Щоправда, вилітати потрібно вже сьогодні.

Такого повороту я не очікувала. Я сама ще до кінця не продумала, як втілити задумане в життя, а тут такий шанс сам пливе мені в руки. Якийсь занадто вдалий збіг. Та й цей безглуздий внутрішній розлад не дає спокою.  

- Чому я? Що він у Франції не може собі перекладача знайти? - недовірливо поцікавилася я.

- Справа не в тому. Там усе дуже складно. Людині "з вулиці" Марат не може довіряти. Конкурентів на цю тему багато.

- А мені він типу довіряє? - у житті в це не повірю!

- Ну, по-перше, ти незацікавлена особа, а по-друге, Софі, тобі довіряю я. А Мар довіряє мені, - таким простим поясненням, Слава змусила відчути себе останньою сволотою.

- Я не знаю, Слав, - я не могла дивитися їй у вічі, але малу частину правди все ж таки вичавила із себе, - Він мене лякає.

Подруга усміхається:

- Не дивно! Шкода, що ти його раніше не знала, він таким чарівником міг бути за бажання. 

- А що змусило його змінитися? - обережно цікавлюся, мимоволі переводячи погляд на неї.

Слава невизначено знизує плечима, закриваючи тим самим тему.

- Я не казатиму, що він хороша людина та тобі нічого не загрожує поруч із ним, але він ніколи нічого не зробить проти твоєї волі. Просто тримай дистанцію. Для нього вся жіноча стать не що інше, як просто спосіб зняти напругу, - роки йдуть, а Дроздов не змінюється!

- Навіть Інеса? - запитую для галочки, оскільки відповідь і сама знаю.

Слава знову знизує плечима. Навіть Інеса, подумки відповідаю собі. Тільки завдяки її батькові він з нею одружиться. Для зміцнення їхніх спільних нелегальних справ.

- Софі, ти розумна дівчина та, гадаю, все прекрасно розумієш та не зробиш дурницю, - усміхається, твердо дивлячись мені в очі, - Тому й прошу тебе йому допомогти. Ти згодна?

- Так. Франція... Греція... мені не принципово, - хіба я можу відмовитися від можливості, що підвернулася, наблизиться до ворога? - До речі, а звідки він знає, що я говорю французькою?