Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Прикинься моїм хлопцем, Альма Лібрем 📚 - Українською

Читати книгу - "Прикинься моїм хлопцем, Альма Лібрем"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Прикинься моїм хлопцем" автора Альма Лібрем. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 87
Перейти на сторінку:
13 (3)

Жодні мої відмовки Свят не прийняв, тільки звелів мені повертатись з лісу додому і не ризикувати собою, не блукати в малознайомому лісі. Взагалі-то мені дуже хотілось запротестувати, але я усвідомлювала, що він правий, тож підкорилась і все-таки побрела назад до дачі.

Мама сиділа на вулиці. Тато вже кудись пішов, напевне, до сусіда – той завжди просив щось налаштувати в телевізорі, і батькова технічна освіта завжди виявлялась дуже доречною.

Щоб нам той сусід так город висаджувати допомагав, як тато вирішує його технічні проблеми, чесне слово!

– Ну нарешті! – вона схопилась з місця, побачивши мене за огорожею. – Любаво, де ти ходила? Тут же нема зв’язку, ти б хоч попередила!

– Ходила дихати свіжим повітрям до лісу.

– Ти могла втрапити у неприємності…

– Мам, перестань. – зітхнула я. – Мені що, сидіти тільки в межах двору, прив’язаною? В місті ти за мене менше переживаєш, але при цьому привезла сюди!

– В місті є зв’язок!

– Так отож!

Я сіла поруч з мамою і, важко зітхнувши, спитала:

– Чому ви взагалі мене сюди привезли? Ну просто… Я не розумію, мам! Це таке покарання, щоб я нічого не могла зробити? Та я наче не накоїла ніякої біди, щоб вже заслужити на такий… термін.

– Ти це дуже складно сприймаєш, через призму свого підліткового максималізму, – мама ніжно погладила мене по руці. – Ми з батьком справді бажаємо тобі лише хорошого. А щодо дачі, то ми сто років тут не були. Хотілось би провести тут час… Тут же справді добре! Свіже повітря, нема цього набридливого шуму міста, погуляти можна!

– Просто це тобі тут добре, мам. Ти дихаєш свіжим повітрям, ти відпочиваєш від своєї роботи та набридливого шуму. В тебе нарешті перестає дзвонити сто разів на годину телефон, і ти можеш погуляти! Тато теж. А я сиджу тут, мов в клітці. Мені погано!

– Ми й так проводимо більшість часу в місті… ну, потерпи вже трохи заради батьків. Через кілька днів поїдемо додому.

– Можливо, в тому й справа, що нам не треба прив’язуватись одна до одної настільки міцно? – зрадівши тому, що мама ніби йде на контакт, запропонувала я. – Ну, справді. Я вже доросла, повнолітня людина. Я побула б сама в місті, а ви з татом поїхали б сюди і побули вдвох. Відпочили б і від міста, і від мене заодно!

Ця пропозиція маму геть не обрадувала.

– Я не можу лишити тебе одну в квартирі…

– Чому? Невже боїшся, що я приведу гору друзів і влаштую там вечірку, після чого спалю квартиру? То не переживай, – фиркнула я, – у мене навіть друзів нема майже!

Без «майже». У мене були однокласники, але виявилось, що наші шляхи розійшлись, і жодного бажання їх відновлювати я не маю. Що ж до інших людей, то якось у мене не склалось познайомитись ні з ким таким.

За винятком, звісно, Свята.

– Ти не впораєшся з побутом сама! – хитнула головою мама. – Ти ще надто юна, щоб я просто так тобі дозволила…

– Хтось переїжджає в моєму віці до інших міст, – нагадала я. – Вступає в інші університети, живе в гуртожитку…

– Ти збиралась лишатись.

– Тепер я сумніваюсь в тому, що хочу, – чесно сказала я. – Можливо… Було б непогано переїхати до Києва? Або до Львова? Або… Мам, не знаю.

Цього разу мені дістався настільки здивований погляд, що я аж обхопила себе руками, намагаючись прикритись від матері. Вона ніби й не засуджувала, просто пропалювала мене наскрізь очима. Ніби допитувалась, чи справді я серйозно про це кажу, чи може таке бути…

– Не думаю, що той самий менеджмент ти вивчиш в Києві краще, ніж в нашому політесі, а проблем від того буде ціла гора. Ми ж з тобою це обговорювали.

Так, і я справді не бачила сенсу шукати щастя деінде в межах певних спеціальностей, представлених і в рідному місті. Проте тепер думала не тільки про них…

– Я не впевнена, що готова просто стати економістом чи юристом і бути в цьому щасливою, – зізналась я. – Можливо, я б хотіла чогось цікавішого? І балів у мене достатньо, аби принаймні ризикнути! Раптом я вступлю на бюджет? Заборониш мені туди їхати?..

Мовчанка, що запанувала на вулиці, лякала. Невже вона зараз справді скаже, що готова заборонити мені вступ до іншого міста?!

– Любаво, звісно, це твій вибір, – нарешті зітхнула мама. – І як я можу заборонити, якщо документи подаєш ти сама? Проте я впевнена, що ти до такого ще не готова. Добре подумай, перш ніж вступати в такі університети. Витратиш шанс на бюджет, вступиш, а потім не впораєшся, і що ми робитимемо?.. Тобі ще рано ставати самостійною!.. Давай поговоримо про це ввечері? А поки, може, зазирнемо до тітки Марини в гості? – це була наша сусідка по вулиці.

– Ти йди, а я побуду вдома, – зітхнула я і пішла до будинку.

Мені чомусь не хотілось нікого бачити і ні з ким розмовляти. Та й я зрозуміла, що надзвичайно хочу звідси поїхати. Бо я маю право на самостійність і вже до неї готова, що б там мама не говорила!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 53 54 55 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прикинься моїм хлопцем, Альма Лібрем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прикинься моїм хлопцем, Альма Лібрем"