Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Час бою (болю), Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Час бою (болю), Соломія Даймонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час бою (болю)" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 78
Перейти на сторінку:

— І я також тебе кохаю. — Раніше мені було доволі складно зізнатися в коханні, бо я боялася, що не почую бажаної відповіді від партнера. Зараз ці заповітні три слова гріли мою душу й вимовляти їх було так же приємно, як і чути. — Проте, я не знаю, що тобі відповісти. — Чесно кажучи, мені подобалося, коли він брав все в свої руки. Давид турбувався про мене й робив все з великою любов’ю, тому в мене не було жодних причин не довіряти його вибору.   

— Гаразд, я тебе зрозумів.  

Він стягує гумку з мого зап’ястя й збирає нею мої білі пасма у високий пучок. Білінський робить це так майстерно, неначе не вперше цим займається.  

Я самовдоволено кусаю нижню губу, в якій відчуваю легке поколювання. По відчуттях можу сказати, що мої губи вже встигли розпухнути від поцілунків. Мені потрібна перерва, інакше з них потече кров. 

Давид ковзає поглядом по моєму лиці й неначе зчитує мої думки. Він гладить мій живіт і перебирає подушечками пальців ребра. Хоч я й доволі худорлява, але я задоволена своєю фігурою. Ще декілька годин тому Білінський також вихваляв мої вигини й казав компліменти.  

Хлопець підсовує пухнастий килим мені під ноги і я здивовано вигинаю густу брову. Ем... 

— А що ти задумав? — Мабуть, моя фантазія зараз у царстві Морфея, бо я уявлення не маю, що зараз буде відбуватися. Морщу лоба від нерозуміння, поки він утримує інтригу.  

— Зараз побачиш, Алінко.  

Хоч Білінський мене й давно вже так називає, але в цей момент я згадую про Аль Капоне. Вночі мені було геть не до нього, але зараз він знову глибоко засів у моїх думках. Черешня за моєю спиною також не давала мені про нього забути. Замість того, щоб зосередитися на Давиді я згадала про того божевільного й зморщилася.  

Поки я літала у своїх думках, Білінський опустився переді мною на коліна. Його теплий подих з ароматом шоколаду, лоскотав внутрішню частину моїх стегон. Я неспішно кладу руку йому на щоку, а потім занурюю її в слухняне волосся, яке на дотик неначе шовк.  

Під його прискіпливим поглядом я закриваю повіки, та не встигаю я й ступити крок вперед, як чую неприємний звук, щоб видає мій смартфон. У будній день ніхто б не став мене турбувати просто так. Я так хочу забити на це СМС, але власна цікавість мені не дозволяє цього зробити. Білінський сприймає моє заціпеніння як червоне світло.  

— Ти можеш відповісти, якщо це щось термінове. — Він стає на одне коліно, а потім і зовсім підводиться з підбадьорливою посмішкою.  

Наш особливий момент зруйновано і я готова придушити того, хто це зробив. Різко хапаю телефон зі стільниці й розблоковую його. Злість змінює розгубленість та страх, коли я бачу назву контакту. Трясця! Що йому потрібно від мене цього разу? Навіть не здивуюся, якщо цей псих стежить за нами й спеціально написав мені саме зараз.  

— Щось трапилося? — Давид хоче наблизитися і я починаю панікувати.  

— Так. Нам на понеділок задали написати дуже довгий і складний реферат. Я трохи засмутилася через це. Невже не можна скинути все вчасно? — Брехня, брехня, брехня... На мене чекатиме покарання за цей безперервний потік “вигадок заради чийогось блага”. — Якщо я хочу все встигнути, то мені слід почати зараз. Вибач. — Чмокаю його в щоку, ховаючи смартфон за спиною. Далі хутчіше натягую на себе сорочку хлопця.  

— Потрібна допомога? — Як же мені соромно за те, що я не кажу йому всієї правди. Це так гидко.  

— Ні, я здатна впоратися з цим самотужки. 

1 ... 53 54 55 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час бою (болю), Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час бою (болю), Соломія Даймонд"